Габриель Гарсіа Маркес

народився 1928 року

17 квітня 2014 г., в Мехіко (Мексика)
помер Габріель Гарсіа Маркес...

 

 

Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника

Ґабріеля Ґарсії Маркеса

  «Я — реаліст, адже вірю, що в латинській Америці все можливо, все реальне... і ця форма реальності може дати дещо нове всесвітній літературі»,— сміливо заявляв Ґабріель Ґарсія Маркес — колумбійський письменник і публіцист, лауреат Нобе­лівської премії 1982 року, один із найяскравіших представників «магічного реалізму». «Фантастичне й реальне в його книжках пе­ремішані, сплавлені одне з одним.

 Ґабріель Ґарсія Маркес (народився 1928 року) — один із найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму».

З 1946 року Ґарсія Маркес — студент юридичного факультету в Боготі — столиці Колумбії. У Санта-Фе-де-Богота (повна назва столиці) 1947 року вийшло друком перше оповідання письменни­ка, хоч автор ще не мав чіткої певності щодо майбутньої літератур­ної кар'єри.

1948 року, у зв'язку зі складною політичною ситуацією у сто­лиці, Ґарсія Маркес змушений покинути улюблене місто та пере­їхати до Картахени. Тут він ще деякий час займався юриспру­денцією, але згодом переключився на журналістську діяльність: 1950-1954 рр. — Ґарсія Маркес — репортер із розділу хроніки. З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст.

Письменник давно мріяв побувати в Європі, і його мрія на­решті здійснилася: як кореспондент газети «Ель Еспектадор» Ґарсія Маркес працював спочатку в Римі, а пізніше переїхав до Парижа.

Перші художні публікації Ґарсія Маркеса не були вдалими. Це насампе­ред стосується його повісті «Опале листя» (1951), у якій він зма­лював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був знаменний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчос­ті письменника, а саме — тему самотності, відчуженості люди­ни у світі.Подальша його письменницька кар'єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових занепадів. За одне із оповідань «Якось після суботи» (1955) Ґарсіа Маркес отримав національну пре­мію Колумбії.Письменницька слава прийшла до Ґарсія Маркеса 1967 року, коли з'явився роман «Сто років самотності», що мав неймовірний успіх і був поставлений критиками за глибиною ідейного задуму і рівнем художньої досконалості в один ряд із сервантесівським «Дон Кіхотом».
    Саме у зв'язку з романом Ґарсія Маркеса «Сто років самотності» з'явився й термін «магічний реалізм».

 Магічний реалізм — умовна назва модерністської течії в літера­турі Латинської Америки. Термін увів А. Карпентьєр, який разом із Ґ. Ґарсія Маркесом, X. Кортасаром, М. А. Астуріасом був одним із найяскравіших представників цієї течії. Для літератури «магіч­ного реалізму» характерні звернення до народного міфологізму, широке змалювання національних традицій, оригінальне перепле­тіння чарівного, що притаманне міфам, і побутового, сучасності та історії.

 

Жанр твору Г. Маркеса «Стариган із крилами»

Жанр твору.

«Стариган із крилами» одні науковці визначають як оповідання-притча , а інші — новела .

Оповідання-притча — невеличка алегорична розповідь з символіко-філософським змістом, в якій фабула підпорядкована моралізаторській частині твору.

Новела (італ. novella — букв.: новина, від лат. Novellus – новітній) – епічний жанр, невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, напруженою та яскраво вимальованою дією. Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Героями є особистості, що потрапили у незвичайні життєві обставини, і автор концентрує увагу на змалюванні їх внутрішнього світу, переживань та настроїв.

Висновок:

Оповідання-притча та новела — близькі епічні форми. Ми будемо вважати твір «Стариган із крилами» (1970 —1972 pp.) новелою.

По-перше, твір будується на одній події, в якій відображено парадоксальність явища буття. Парадоксальність незвичайно поєднує трагічне й комічне, радість і горе, любов й ненависть. З парадоксальністю завжди поруч елемент комічності — усмішка, часом гірка, печально-сатирична.  По-друге, кінцівка твору неочікувана. По-третє, мова лаконічна та яскрава.

Образи-символи твору.

Образи-люди     

Образи світу природи

Образи світу людей

Стариган з крилами — Божий посланець, символ знехтуваної віри та уособлення Природи.

Хлопчик — жорстоке дитя хворого суспільства.

Жінка-павук — символ деградації суспільства.

Пелайо та Елісенда — втілення прагматизму       

Дощ — символ необхідності духовного очищення землі.

Морська стихія — бурхливе й суперечливе життя.

Морський вітер — відчуття свободи.

Селище — модель людства

• Опишіть вісника Бога.

Це старенький дід, який упав обличчям у грязюку; такий старий і немічний; циркова звірина; рот беззубий; лисий череп; великі півнячі крила, обскубані та брудні; велика старезна курка, ніж людське створіння; надто схожий на земну людину.

• Що криють у собі ці словосполучення?

     Відношення людей до Божественного.

• Чому ангел постає у подобі старигана з крилами?

      Старий ангел – це утілення людської совісті, світлих ідеалів, істини, беззахисного добра.      Він старий через гріхи людей.

• Чому люди не готові до гостини ангела?

     Духовно хворі

• Доведіть, що вони жили у духовно хворому суспільстві.

      У центрі «тюрми» – ангел. Він відкритий для всіх, але всі сприймають  його однобоко:

     

Тому нікого ангел не влаштовує. «Усі герої сидять у «клітці», спорудженій ними самими.

Основні мотиви твору

 Слово «янгол» у перекладі з грецької означає «вісник». Подібний до Гермеса, він — «зв'язок» між живими та мертвими, між Богом та людьми, між Небом та Землею. Його часто зображують як крилату істоту, що поєднує в собі антропоморфні та тваринні форми. Мойсей Маймонід вважав янголів безтілесними, Іоанн Дамаскін — безсмертними, Аристотель — інтелектуальними. Відомо, що у Сократа був свій демон — дух, до порад якого він уважно прислухався.

Атрибути янгола: крила, музичні інструменти — труба, тимпан, флейта, скрипка; вогненний меч, книга тощо.

Риси характеру та функції: сила, енергія, політ, тиша, спокій, краса, вірність, благородність, служіння, прославлення, покірливість, допомога, хвилювання.

 Янголи створені Богом як безтілесні надприродні істоти, що покликані повідомляти людям Його волю.

 Янголи не однорідні. За давньою класифікацією Псевдо-Діонісія Ареопаги (V чи початок VI ст.), вони мають дев'ять чинів, групуються в три тріади: серафими — херувими — престоли: панування — сили — влади; початку — архангели — янголи.

В  пустелях Африки мешкають пропащі янголи. Ці янголи мають вигляд людини похилого віку з крилами, з писемною табличкою в руках.

Мотиви  твору

ü Мотив крил є чи не найважливішим у творі, він з’єднує назву з текстом оповідання, утворює його основну антитезу: «Крилата людина та безкрилий натовп», «окриленість мрії й приземленість дійсності».

ü Мотив перевтілення допомагає зрозуміти еволюцію ставлення бо старого ангела Елісенди й Пелайо. Спочатку його крила асоціювалися з «півнячими», а сам він серед курника був схожим на величезну облізлу курку. наприкінці оповідання стариган зовсім інший у сприйнятті господині: «Коли він промайнув над останніми хатинами, вимахуючи крилами, мов старий яструб, Елісенда полегшено зітхнула».

Висновок:Дуже важко серед сирості й байдужості залишатися людиною. Тому проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини актуальна й сьогодні. Це оповідання – попередження, застороги: людство втрачає духовність.

 

 

 Поясніть крилаті вислови про крила. Знайти співвідношення

Фразеологізм	Пояснення
1. Брати під своє крило.	А. Втрачати впевненість у собі, журитися.
2. Під крилом.	Б. Знесилити когось або обмежити його діяльність.
3. Виросли крила.	В. Відчувати натхнення, силу, спроможність до дії.
4. Чути крила за плечима.	Г. Починати діяти на повну силу.
5. Підрізати крила.	Д. Брати когось під свою опіку.
6. Опускати крила.	Е. Під чиєюсь опікою, захистом.
7. Розкривати крила.	Є. Хтось відчув силу, енергію до великих звершень.

 У цих фразеологізмах йдеться про людину, крила – символ творчості, натхнення, енергії, спрямованої на великі звершення.

 Чи потрібні янголи на Землі? Чи готові люди сьогодні сприйняти їх?

 Життя не обманеш і не зупиниш. Янгол полетів від нас. Перетворився в просту уявну крапку над морським горизонтом. Світ від того не перекинувся. Люди живуть: сміються, «заливають» очі на своє лихо, радіють, танцюють, співають... Згасають і народжуються зірки в нічному небі. Але вічними залишаються Віра, Любов і Добро, бо вони є Життя.

 Відкрийте свої серця Любові і Доброті! Впустіть їх у свою душу! І вони обов'язково вам подарують таємниці, ощасливлять долю, порятують в нещасті.

 Ось саме про це і йдеться в невеличкій новелі Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган із крилами».