Елеонор Портер народилася 19 грудня 1868 року у місті Літлтон (англ. Littleton), штат Нью-Гемпшир, у родисвітському хорах, вчилась у бостонській консерваторії

У 1892 році вона переїхала  в Нью-Йорк, і захопилася письменством. У 90-их рр. на сторінках американських журналів з'являються її перші оповідання, написані під псевдонімом Елеонор Стюарт, а в 1907 році світ побачив її перший роман «Зустрічні течії». Найвідоміший роман письменниці, «Поліанна», вийшов у світ 1913 року і відразу став шалено популярним.

Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів.

Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.

До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Поліанни. Тож у 1915 році вийшла повість «Юність Поліанни», яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла.

 Померла письменниця 21 травня 1920 року. За менше ніж двадцять років творчої праці вона встигла написати 14 повістей і романів, а також випустити 4 збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер і досі залишається «Поліанна» .

Некролог, надрукований у «Нью-Йорк таймс» на наступний день після її смерті, мав короткий, але виразний заголовок: «Померла автор «Поліанни».

 

Екранізація роману «Полліанна»

1919 року - вийшов німий фільм « Світанок» (США).

1920 рік – німий чорно – білий фільм «Полліанна». ( США).

1952 рік – кольоровий фільм « Хто-небудь бачив мою дівчинку?».(США).

1958 рік - чорно-білий фільм «Полліанна». ( Бразилія).

1960 рік – кольоровий фільм «Полліанна», студія Уолта Діснея( США).

1971 рік – фільм «Життя прекрасне, коли любиш» (Туреччина).

1973 рік – фільм « Полліанна»( Великобританія).

1982 рік – фільм « Пригоди Полліанни» (США).

1986 рік – «Полліанна»,  мультиплікаційний телесеріал  ( Японія).

1989 рік – « Поллі», музичний фільм.

1990 рік -  « Поллі. Повернення додому» – музичний фільм ( США).

2003 рік – телефільм «Полліанна», ( Великобританія).

« Добре бачить лише серце…»

Полліанна бачила серцем. Коли ти даруєш добро, воно повертається сторицею. Творіть добро, усміхайтеся і будете щасливими. Добро робити, це не гріх.

 Про що йдеться в повісті «Полліанна»?

 Повість «Полліанна» починається з того, що до багатої самотньої міс Поллі приїздить одинадцятирічна небога – донька її покійної сестри Дженні. Колись Дженні проти волі батьків вийшла заміж за порядного й доброго, але бідного пастора. Ображені цим шлюбом рідні майже не підтримували з нею стосунків. Тим часом молоде подружжя поїхало місіонерами (особи, відряджені церквою для розповсюдження її вчення серед людей іншої віри) на південь. Коли в Дженні народилася дівчинка, вона назвала її Полліанною, об’єднавши імена своїх сестер Поллі й Анни.

 Зростала Полліанна у великій нужді. У неї навіть не було іграшок. Натомість вона мала безцінний скарб – «гру в радість», якої навчив її батько, пастор Джон Віттієр. Батькові ж цю гру підказала сама Біблія. Якось у тяжку годину він узявся перечитувати Святе Письмо й зауважив, що Господь часто закликає людей веселитися. Нарахувавши понад вісімсот таких закликів, пастор зробив висновок:«Коли вже Бог узяв собі клопіт вісімсот разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися, то, напевне, Він дуже хотів, щоб ми навчилися радіти і веселитися». А невдовзі стався прикрий випадок, який надихнув його вигадати для своєї донечки «гру в радість».

 Правила цієї гри такі: у будь-якій ситуації треба знаходити привід для радості. І той, хто їх опанує, перетворить кожен день життя на маленьке свято й стане щасливою людиною. Отже, «гра в радість» – і справді скарб, найдорожчий за всі коштовності світу, бо ж дарує найголовнішу цінність – щастя.

 Саме із цим скарбом дівчинка й приходить до розкішного, але похмурого будинку тітоньки Поллі, яка не з любові і навіть не через співчуття, а суто з обов’язку дає притулок сироті- небозі.

 Власне, довкола «гри в радість» і обертається сюжет повісті. Життя й надалі випробовує Полліанну на відданість улюбленій грі, на здатність за будь-яких обставин бути щирою і вдячною. Дівчинці доводиться долати чимало прикрощів: холодний прийом у тітки, недовіру розчарованих життям дорослих, навіть тяжку хворобу, яка внаслідок аварії надовго приковує її до ліжка. Проте саме «гра в радість» допомагає їй не лише гідно пережити всі негаразди, а й змінити на краще своїх близьких, друзів, та й усе містечко.

 Важливо, що Полліанну в повісті змальовано як таку собі звичайнісіньку дівчинку.

 

Портрет – опис зовнішності героя художнього твору.

 Полліанна гарненька, але красунею її не назвеш. Вона розумна, але припускається кумедних помилок. Вона не має жодних переваг над своїми ровесницями. Хіба що на відміну від багатьох з них вже встигла спізнати нужду й справжнє горе. Незвичайною героїню робить саме її «гра в радість». Адже ця гра, що, власне, теж не є чимсь надприродним, здатна творити дива, не згірше від чарівної палички.

 Коли прискіпливі журналісти допитувалися в Портер, чи не пропонує її «гра в радість» тікати від життєвих проблем, письменниця впевнено відповіла: «Я ніколи не вважала, що слід заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, як на мене, значно ліпше сприймати невідоме бадьоро й радісно».

 Утіленням такого мужнього й світлого ставлення до світу і є її Полліанна. Кожним своїм вчинком ця дівчинка доводить мудрість простих істин: життя – прекрасне, а бути щасливим – просто.

 

 Щирість, мужність і оптимізм Полліанни,

  її вплив на життя міста. 

 

Стислий переказ твору

       На початку літа міс Полі Гарінгтон отримала лист, в якому повідомлялось, що її племінниця, Поліанна, залишилась сиротою, так як у неї померла мама, сестра міс Поллі, а потім тато, священик Джон Вітьєр, і просили взяти дівчинку на виховання.

       Міс Поллі вважала своїм обов’язком забрати дівчинку до себе. Вона наказала своїй служниці Ненсі приготувати кімнату на горищі для Поліанни і зустріти дівчинку на станції.

       Ненсі так і зробила, хоча була дуже невдоволена тим, що дівчинку поселяють у кімнату на горищі, де було лише ліжко, стіл, стілець, голі стіни, підлога і вікна, а не в одній з розкішних кімнат великого будинку. На станції вона побачила Поліанну.

        Поліанна дуже зраділа зустрічі, думаючи, що це її тітонька, але їх зустріч відбулася пізніше у великому будинку. Ця зустріч була стриманою, холодною з боку тітки. Поліанні довелося  прикласти багато зусиль, щоб своєю дитячою безпосередністю розігріти холодні стосунки з тіткою.

       Міс Поллі розповіла Поліанні про її режим дня.Крім усіх цих обов’язкових справ Поліанна відвідувала хвору місіс Сноу, носила їй їсти, познайомилась з багатьма жителями міста, подружилась з ними і навчила грати в гру « Радість».

       Так пройшло літо, а восени Поліанна пішла до школи.

        Одного дня з нею трапилось нещастя, коли поспішала зі школи додому,потрапила під колеса автомобіля, який швидко їхав. Поліанна отримала травму ніг і не змогла ходити, тому розучилася грати в свою улюблену гру в радість. Тепер, навпаки, жителі міста почали вчити Поліанну грати в радість, розповідаючи про свої досягнення у грі. Дівчинка знову почала радіти, а пізніше і ходити, З лікарні вона написала.

 

Складання план  твору:

 1.Лист.

 2.Обов’язок.

 3.Приїзд Поліанни.

 4.Режим дня.

 5.Гра в радість.

 6.Школярка.

 7.Нещастя.

 8.Знову радість.

 Основні персонажі твору

Міс Поллі – тітка Полліанни; строга,дотримується свого обов'язку опікуватися Полліанною; володарка великого будинку, що на пагорбі ; пунктуальна; не дозволяє згадувати про батька Полліанни.

Ненсі – хатня робітниця у будинку міс Поллі: весела,добра, працьовита, переживає за свою родину, подруга Полліанни.

Том – старий садівник у будинку міс Поллі; розумний; добросердечний; тішиться Полліанною, бо вона йому нагадує  міс Дженні,маму Полліани; родинний.

Тімоті – син Тома: молодий,симпатичний , веселий, дружелюбний,вихований, жартівливий, працьовитий;ліва рука міс Поллі.

Місіс Сноу- прихожанка однієї церкви з міс Поллі: бідна,постійно хворіла; буркітлива, нудна, примхлива.

Міллі – дочка місіс Сноу: ввічлива,добра,.молода; бліда, утомлена.

Леді з Жіночої допомоги – одне з численних жіночих благодійних товариств у США. « З усього виходило, що їм було байдуже, на що саме йшли гроші: головне, щоб сума пожертви була більшою за суми у звітах інших жіночих спільнот. Для них було важливо посідати перше місце у щорічному звіті про благодійність». Полліанні доведеться завтра розповісти, що леді з Жіночої допомоги радше надішлють усі гроші на виховання індійських хлопчиків, замість того, щоб витратити їх на хлопчика з їхнього міста, бо за це їх у «щорічному звіті не похвалять»».

Полліанна – племінниця міс Поллі: весела дівчинка одинадцяти років,сирота; світловолоса,симпатична,доброзичлива,привітна, вихована, вміє «жити», радіти життю, бачити навколо все в яскравих кольорах.

 

Характеристика головного героя. Обери риси характеру, притаманні Поліанні.

 Жадібність, цікавість, сила волі,стриманість, обережність,розсудливість, працелюбність, заздрісність, оптимізм, люб’язність, скромність, щедрість, доброта, егоїзм, чемність, щирість, хитрість, балакучість, терпимість, винахідливість, турботливість, рішучість, відкритість, старанність, байдужість, запальність, енергійність, душевність, простота, правдивість, сміливість, відданість.

 

 

Гра в « Радість». «Удавані негаразди та ліки від них».

Ластовиння – у темній кімнаті непомітні, завжди, за бажанням, їх можна позбутися.  

Заняття. Навчання. Щоденні турботи.  Результат праці. Радість від того, що ти чогось навчився. 

Ім’я. Головне не ім’я, а те, хто його власник! 

Самотність. Шукай причину в собі: гординя, відсутність комунікабельності. Люби людей!  

Е. Портер написала її для песимістів, щоб ті подивились на світ іншими очима, наповненими радості, почали радіти і творити прекрасне з радістю.

«Треба любити все, що є справжнім життям.

 Життю не можна навчитися, треба просто жити і РАДІТИ!».

 

Роль Поліанни в житті жителів міста Белдінгсвіля

Які зміни в житті героїв твору відбулися з появою Поліанни?

Тітка Поллі -  строга, холодна, стримана, з почуттям обов’язку, пунктуальна,нещасна, сумна, одинока. Завдяки спілкуванню з Поліанною стала турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка дозволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, грати в гру « Радість»і бути щасливою заміжньою жінкою.

Лікар Чилтон -  завжди привітний, добрий, чуйний,але одинокий і нещасний , бо любив тітоньку Поллі,з якою їх розділяло давнє непорозуміння. Завдяки Поліанні лікар зумів порозумітися з коханою жінкою і одружитися, стати щасливим чоловіком.

Джон Пендлтон - замкнутий, похмурий, мовчазний, одинокий. Став люблячим, турботливим батьком усиновленого хлопчика Джиммі. Його життя стало яскравим, веселим,повноцінним.

Джиммі - був сумним, зневіреним, бездомним, хотів мати батьків, сім’ю і будинок. Завдяки Поліанні у нього з’явились і сім’я, і названий батько , і будинок. Хлопець став щасливим.

Місіс Сноу - дратівлива, вразлива, сердита,хвора жінка, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна. Стала терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски,прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати. Вона в’язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки.

 Ненсі - завжди привітна, турботлива, чуйна, люб’язна, але не любила свого імені. Завдяки Поліанні вона полюбила своє ім’я.

Священик Пол Форд - був засмученим, в розпачі, писав проповіді, розпочинаючи словами « Горе вам…». Усвідомив свою місію, роль в житті мешканців міста і починав проповіді так: « Радійте, люди, …»

 Поліанна стала для жителів міста путівником, рятівником, ангелом, який розбудив у них позитивне, навчив бачити хороше абсолютно в усьому, навіть і в поганому. Вона навчила їх радіти життю!

 Літературна гра «Відгадай героя».

Риси характеру	Ім’я героя
Привітна, турботлива, добра, щира
Сувора, холодна, самотня, нещасна, вимоглива
Дратівлива, вразлива, примхлива, буркотлива
Замкнутий, похмурий, мовчазний, самотній
Сумний, зневірливий, бездомний
Привітний, добрий, чуйний, але самотній, нещасний

 

Творча робота

1. Напиши твір на  одну з тем:

Чому ти навчився у Поліанни?

Як  змінилося б наше місто або країна чи , навіть, планета, якби в ньому жила Поліанна?