БАЙКИ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ.

ОСОБЛИВОСТІ БАЙКИ ЯК ЛІТЕРАТУРНОГО ЖАНРУ

ЛЕГЕНДАРНИЙ ЕЗОП — ОСНОВОПОЛОЖНИК ЖАНРУ БАЙКИ

 Байка — це коротке оповідання сатиричного й повчального характеру, у якому висміюються людські вади та недоліки суспільного життя.

 Байка найчастіше складається з двох частин: оповіді й моралі, повчання, заради якого і складалася байка.

 Мораль може знаходитися як на початку твору, так і в кінці його. Іноді мораль як окрема частина твору буває відсутня, але, спираючись на зміст байки, завжди можна самостійно зробити повчальний висновок.

 Героями байок можуть бути не тільки люди, але й тварини, рослини, предмети, наділені певними рисами. Одним із найпоширеніших художніх засобів, що використовуються в байці, є алегорія.

Алегорія — це зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ. Наприклад, серце — алегорія кохання, образ богині Феміди — алегорія правосуддя.

                                                                 ↓

Головні ознаки байки 

•  Невеликий твір (лаконічна)
•  Має образи-символи (алегорична)
•  Навчає людей (повчальна)
•  Викриває вади (сатирична)
•  Має швидкий розвиток подій (динамічна)

 Прийоми, що допомагає авторові розкрити ідею твору:

 Сатира — різновид комічного. Вона теж викликає сміх, але сміх нищівний, що викриває вади людського суспільства. Зображуючи всю складність стосунків персонажів, байка показує, яким заплутаним є наше життя і змушує читача замислитися, як уникнути ганебних вчинків. Отже, засобами комічного можна не тільки насмішити, а й розкрити аморальність людських законів, нелюдську суть деспотизму і беззаконня.

Персоніфікація (або уособлення) — різновид метафори, художній прийом перенесення якостей живих істот на довколишні предмети, явища природи, абстрактні поняття.

Езопова мова (за ім’ям давньогрецького байкаря Езопа ) – замаскований спосіб думок із натяками , недомовками задля уникнення будь - яких заборон. 

 Художні  засоби, що використовує автор в байці: 

 Епітети,  що посилюють емоційність байки, розширені діалоги.

 Зародившись в Давній Греції , байка  незабаром поширилася в інших країнах. Серед відомих байкарів слід назвати грека Езопа, римлянина Федра, француза Жана де Лафонтена, росіянина Івана Крилова, українців Григорія Сковороду та Леоніда Глібова.

Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа (VI ст. до н. е.).

Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним.

Чимало запозичень і сюжетів Езопа використали відомі байкарі Іван Крилов та Леонід Глібов.

  Паспорт байки