МИКОЛА ГОГОЛЬ  

Диво Різдва

Микола Васильович Гоголь (1809-1852).

Повість «Ніч перед Різдвом».

"Воістину весела книга!...

Ось справжні веселощі, щирі, невимушені,

без манірності, без бундючності.

А подекуди - яка поезія!"

 О. С Пушкін

З  усіх свят, що існують на землі, людям найбільше подобаються Різдво і Новий рік. Ми всі виносимо з дитинства віру в дивовижну казку про Діда Мороза, який приносить подарунки, а дорослі чекають  позитивних змін у житті, розв’язання якихось важливих проблем. Новорічні й різдвяні дні – це світлі дні, що приносять добро в наші душі, яке так необхідне кожному.

У ці дні кожна людина очікує на диво, бо душа потребує його. Для одних таким дивом буде іграшка, про яку давно мріяв, для інших – очікувана зустріч з друзями, рідними, близькими людьми. Є й такі, для яких дивом буде зустріч із цікавою книгою, що здатна перенести нас в невідомі краї, подарувати зустріч з улюбленими героями.

Різдвяні свята особливі. А різдвяні твори схожі на казку:у них відбуваються фантастичні подорожі, чарівні перевтілення.

Саме такі  різдвяні дива  відбуваються  вночі перед святом Різдва в маленькому українському селі Диканьці, які описує у своїй повісті Микола Гоголь.

 Микола Гоголь не випадково зобразив події різдвяної ночі в українському селі. Україна була батьківщиною письменника, його  материнською колискою.

 

Народився Микола Васильович Гоголь 1 квітня 1809 року в селі Сорочинці на Полтавщині. Мати, Марія Іванівна, кожного ранку ходила до церкви у село Диканьку і, стоячи перед образом святого Миколи Чудотворця, молилася про народження дитини. Тому й назвали хлопчика Миколою.

 Зростав М. Гоголь в оточенні талановитих людей: його батьки походили із старовинного дворянського роду. Дід, Опанас Дем'янович, закінчив Київську духовну Академію, володів шістьма мовами, бабуся — Тетяна Семенівна, гарно малювала. Батько, Василь Опанасович, був освіченою людиною, любив театр, писав п'єси.

Миколу віддали навчатись до Полтавського повітового училища, пізніше — до Ніжинської гімназії вищих наук.

Після закінчення гімназії майбутній письменник приїздить до Петербурга, щоб здійснити свою мрію — стати актором або режисером імператорського театру. Також Гоголя вабили література і живопис, яким він захоплювався, відвідуючи Академію художеств. Тут, в Академії, М.В. Гоголь знайомиться з багатьма художниками, які стали для нього найкращими друзями.

Живучи в Петербурзі, в одному із листів до матері Гоголь пише: "Дорога моя матінко! Ви маєте тонкий, спостережливий розум, Ви багато знаєте про звичаї і традиції малоросіян. У наступному листі я чекаю від вас опису вбрання сільського дяка, від верхнього одягу до самих чобіт".

У творчій уяві Гоголя народжувались сюжети "Вечорів на хуторі біля Диканьки" — твору, який зробив М.В. Гоголя відомим.

Останні роки свого життя М.В. Гоголь важко хворів. Деякий час він жив у Німеччині, Італії, лікувався там. Але його зболіла душа прагнула додому, на Полтавщину.

 У 1851 році Гоголь востаннє приїхав у Василівку. Цей приїзд став прощанням з рідною батьківщиною, яка давала йому силу і наснагу. 21 лютого М.В. Гоголь помер.

Поїздки М.В. Гоголя в Україну, в рідну Василівку, зігрівали і заспокоювали його душу. У рідній Василівці письменник з захопленням слухав розповіді про славних козаків, цікаві історії української минувшини. 

 

Місце дії у повісті «Ніч перед Різдвом».

А тепер нас цікавить конкретна назва містечка Диканька, де відбуваються події твору.

 У той час, про який розповідав Гоголь, Диканька була невеличким суто українським хутором з побіленими хатками-мазанками, критими соломою, де у дворі кожної стояв колодязь з журавлем, садками, з домашньою живністю на подвір'ї, яке було огороджене тином. Сьогодні Диканька — селище міського типу на відстані 29 кілометрів від залізничної станції Полтава.

 

Перед вами репродукція картини художника М. Беркоса "Диканька".

Ось Миколаївська церква,  Троїцька церква,  куди приходила матір Гоголя, тут є музей Гоголю, пам’ятник.

  — Чи відповідає картина художника розповіді про Диканьку?

 — Що спільного у зображенні Диканьки? (Диканька у художника — мальовничий хутір з біленькими хатинками під солом'яними стріхами, чудовими садками, квітами,це райський куточок.)

 Повість «Ніч перед Різдвом» 

 Короткий виклад  твору

 

 

 Дія повісті розгортається у великому малоросійському селі Диканька. Серед мешканців села молодиці, козаки, молоді хлопці та дівчата, духовні особи і природно — відьма, без якої не могло обійтися жодне селянське суспільство.

 Молодий хлопець Вакула закохується в першу красуню села Оксану, яка не відповідає йому взаємністю, так як впевнена, що гідна кращої партії. Більше того, Вакулу недолюблює і батько Оксани, козак Чуб, і всіляко перешкоджає спілкуванню дочки з ним.

 У ніч перед Різдвом козак Чуб вирушає в гості до дяка, який з нагоди свята влаштовує прийом для самих вельмишановних жителів Диканьки. Скориставшись відсутністю Чуба, Вакула поспішає до будинку Оксани, щоб увіть кохану дівчину.

 Тут і прийшов час втрутитися в хід риску, який тинявся по селу, штовхаючи людей на вчинення гріхів перед святом. Чорт давно не злюбив хлопця за те, що він намалював ікону Страшного Суду, на якій зобразив його в непривабливому вигляді.

 Представник нечистої сили краде місяць, з думкою про те, що якщо на вулиці стане темно, Чуб залишиться вдома, і Вакула не зможе піти до Оксани. Після викрадення місяці, чорт вирушає в гості до своєї нерозлучний подрузі відьмі Солохи, яка за сумісництвом є і матір’ю Вакули.

 Тут то і починають відбуватися самі забавні події: до Солохи одним за іншим приходять її шанувальники, яких передбачлива відьма, по черзі ховає в мішки. У цей час, самозакохана красуня Оксана, ставить Вакулі ультиматум: вона вийде за нього заміж тільки в тому випадку, якщо він подарує їй черевички, в яких ходить імператриця.

 Ображений молодик повертається додому, де посеред кімнати бачить безліч великих мішків. Думаючи, що в мішках знаходяться солодощі для колядників, хлопець бере один з них і приймає рішення назавжди піти з села.

 Раптово в його голову приходить думка порадитися зі старим чаклуном Пацюком і запитати у нього поради яким чином дістати черевички для Оксани. У будинку Пацюка Вакула бачить містичну картину: вареники літають навколо чаклуна і по черзі стрибають йому в рот.

 Вражений хлопець не встиг сказати ні слова, як Пацюк порадив йому звернутися до біса, який сидів у нього за спиною (в мішок чортеня сховала Солоха). За допомогою риса, Вакула здійснює подорож до столиці і випрошує у цариці одну пару її туфель в подарунок.

 На наступні ранок хлопець іде до Оксани з черевичками і пропонує вийти за нього заміж, на що красуня відповіла згодою. Дівчина зізналася, що давно любила Вакулу і дуже шкодує про те, що його ображала.

 

Характеристика головних героїв повісті

 

Оксана.

 «Дивовижна дівка!» - із захватом говорить про Оксану коваль Вакула - головний герой повісті. Перша красуня на селі, «як у всьому майже світі, і по ту сторону Диканьки, і по цю сторону Диканьки », Оксана була дівчиною марнолюбної й примхливої.

Юрбами переслідували її парубки, однак помалу, не дочекавшись взаємності, втрачали терпіння. Лише молодий і гарний коваль «був упертий і не залишив свого залицяння», тому що любив своє «серденько» найбільше в житті.

Розпещена загальною увагою «дивовижна, ненаглядна Оксана» лише посміювалася й «знущалася» над серцевими мученнями закоханого Вакули. Вона любила ігри й пісні, жарти й веселощі в гучній компанії дівчат й парубків і зовсім не була настроєна на нудні розмови з ковалем, у якого «руки жорсткіше заліза», і який «сам пахне димом».

Звичайно, і гордій, незалежній Оксані хотілося любові,  як і будь-якій дівчині в сімнадцять років.

Однак і любов вона сприймає егоистично, не бажає нічого віддавати, а лише приймати подарунки: «Добре тобі, Одарка, у тебе є така людина, що все тобі купує, а мені  й нема кому дістати такі славні черевики».

Однак жарти жартами, а всім відомо, що примхи - це споконвічна жіноча хитрість. Хто довше їх витерпить, хто доведе, що він найкращий, найдужчий, самий терплячий й мужній, тобто самий гідний любові чорнобривої й чорноокої красуні?

Саме ковалю Вакулі вдалось  здобути перемогу над мінливим серцем вітряної дочки козака Чуба.

 Вакула

Вакула — гарний український парубок, сором'язливий і добрий.

Автор зобразив його спритною, веселою, сильною й сміливою людиною, що вміє вірно любити й завзято відстоювати своє щастя. Особливо вражає й захоплює його вчинок, який Вакула зробив заради коханої  Оксани –в одну ніч верхи на чорті робить казкову подорож у далекий і загадковий Петербург і привозить своїй коханій  царицині черевички. У цьому епізоді дуже яскраво виразилася його готовність пожертвувати чим завгодно  заради кохання.

Самовідданість, сміливість Вакули, його безмежна любов і відданість були винагородженні  – Оксана полюбила його, причому ще до того, коли він приніс їй черевички. Дійсно, таку людину просто не можна не любити.

Фантастичні  герої повісті «Ніч перед Різдвом»

 Фантастика (з грецької «здібність уявляти» )- світ химерних уявлень та образів письменника , який базується на основі раніше засвоєних фактів із реального життя.

Елементи фантастики найчастіше використовуються  в казках, легендах, переказах

 Відьма — давня назва злих чаклунок. Походить від стародавнього слова "відати", тобто знати. Відьми, за народними повір'ями, спроможні літати у повітрі на мітлі, у ступі. Відьом уявляють у вигляді старих баб з розтріпаним сивим волоссям, кістлявими руками. Вирушають вони на свої темні справи вночі і через піч або камін потрапляють в оселі добрих людей. Вмираючи, вони мучаться, бо мають передати комунебудь свою науку.

Чорта в народі називали бісом. Біс — за народною уявою — маленький, чорненький, з довгим хвостом, копитами та ріжками і обов'язково кульгавий.

 Ноги він поламав ще до створення світу, коли за гріхи він і вся нечисть були скинуті з неба на землю. Сорок днів і ночей летіли вони до землі, і де хто впав, там і оселився. Чорти люблять ходити один до одного в гості, галасливо справляють весілля. Вони здатні наслати негоду, хуртовину, можуть "закружляти", "водити", "збити зі шляху" добрих людей.

 Образ Солохи   

  

Ми знайомимося із Солохою на початку повісті, коли вона літає на мітлі і збирає зорі. За зовнішніми ознаками вона не схожа на відьму. Жінка 40 років «Ні гарна не погана з себе». Мати коваля Вакули. Але вона літає на мітлі, про неї ходять  недобрі плітки. Баби говорять: що бачили у неї із заду  хвіст, що чорною кішкою перебігала дорогу, що перетворюється  в свиню, співає півнем, що з розпущеною косою, в самій сорочці, доїть корів.

       Як людина вона мала  корисні наміри, хотіла  вийти заміж за багатого Чуба і прибрати до  рук  його багатство. Сварила Вакулу з Чубом, щоб Вакула не одружився з Оксаною, і не прибрав до рук майно Чуба.

 Образ Чорта.

Опис гоголівського чортазбігається з описом чорта з легенди, та кінофільму:

вузенька мордочка, закінчувалась, як і в наших свиней круглим п’ятачком, гострий та довгий  хвіст, тонкі ноги, козляча борідка, чорний колір тіла. Йому останню ніч залишилося вештатися по білому світу та підюжувати на гріхи добрих людей. Завтра ж, тільки вдарять перші дзвони,  побіжить він, підібгавши хвоста, до своєї барлоги.

Як людина він залицяється до Солохи, мстить Вакулі за малюнок, який той написав у церкві на стіні. «Петро в день Страшного суду виганяє чорта з пекла».

Образ Пацюка.

        Посередником між нечистою силою і людьми є Пацюк. Він  за уявленням селян,  «немного сродни чёрту» але свою магію спрямовує  на лікування людей, шептанням знімав недуги, або якщо хто вдавився кісткою, то так бив у спину, що кістка проходила куди слід. Був колись запорожцем, але чи його прогнали, чи він сам утік, цього ніхто не знав. Жив як справжній запорожець: нічого не робив, спав три чверті дня, їв за шістьох. Низенький, широкий, в таких широких шароварах, що хоч , як би він ступав, ніг зовсім не було видно. Здавалося, начебто діжка іде сама собою. Останнім часом його рідко бачили де - небудь. Пролазити в двері йому з кожним роком ставало все тяжче. Він був ледачіший за Чуба,(говорив Вакула), їв  вареники, навіть не підіймаючи рук. Вони самі потрапляють йому до рота.

 Узагальнення

— Чи відповідають гоголівським героям зображені на ілюстрації відьма і чорт?

 — Чи викликають страх зображені у повісті фантастичні істоти?

 — Чому вони викликають швидше посмішку, ніж страх?

 — Чим вони схожі на людей? (Відьма і чорт у повісті М.В. Гоголя зовсім не страшні, навпаки — вони дурні та кумедні. Інколи навіть схожі на людей брехливих, лінивих, але не зловредних, смішних.)

 — Для чого чорту захотілось викрасти місяць? (Щоб помститись ковалю Вакулі за малюнок, який він написав у церкві на стіні.)

 — Ким була відьма і що про неї говорили у Диканьці? (Відьмою була мати коваля Вакули — тітка Солоха. У Диканьці про неї ходили недобрі плітки.)

- Чи виконав коваль Вакула свою обіцянку? Хто йому допоміг привезти черевички?

- Чи піддався коваль злій силі?

- Які риси характеру притаманні Оксані?

- Як змінилася Оксана за одну ніч? Чому?

- Чим закінчується оповідання?

Висновок

 Так, оповідання «Ніч перед Різдвом» закінчилося добре. Коваль Вакула дістав черевички, які носила цариця. Оксана  ж «майже всю ніч картала себе вголос», - зазначає М. В. Гоголь. Це була не проста ніч. А різдвяна, коли очищається, висвітлюється душа. І саме тому Оксана зрозуміла, що кохає Вакулу. Побачивши його вранці живим, сказала: «Мені не треба черевиків! Я і без черевиків…»- далі не договорила – зашарілася. Відкинувши гордість, вона стала добрішою. Добро врешті-решт перемогло. Таке диво сталося в різдвяну ніч, коли здійснюються всі бажання.

Кожна різдвяна  і новорічна ніч закінчується відчуттям дива.