Україна та її історія в літературі.
Микола Гоголь (1809-1852) і Україна
Ми продовжимо з вами знайомство з великим майстром пера Миколою Гоголем. Поринемо у світ однієї з найкращих його повістей – повісті «Тарас Бульба». Саме в цьому творі автор виразив досить пристрасно свою любов до України, зобразив героїзм, мужність і ратну звитягу українського народу в боротьбі за рідну землю. Гоголь і Україна… Адже він, син української землі, виїхав у Росію, там творив, звідти прославив красу України і віддав свою любов українському народові. Там же знайшов свій спочинок.
Якщо глянути на Україну хоча б з тієї відстані, на яку злетів колись Вакула, то зі сходу на захід, немов на карті, розкинулися міста, в яких побував великий письменник Микола Васильович Гоголь.
Серед них Харків:
- тут почтмейстером працював дід Гоголя;
- деякий час жила мати Марія Іванівна;
- вперше на Україні здійснено виставу за комедією «Ревізор».
Полтавщина.Великі Сорочинці:
1.04.1809 року народився майбутній сатирик;
тут і сьогодні вирує знаменитий Сорочинський ярмарок.
Гоголеве (Василівка за часів Гоголя):
у садибі батьків пройшли дитячі роки письменника;
тут поховані його батьки;
діє музей-заповідник М. В. Гоголя.
Баранівка: знімалися кінофільми «Майська ніч», «Сорочинський ярмарок».
Гадяч: в оповіданні «Іван Федорович Шпонька і його тітонька» Гоголь описав місцеве повітове училище.
Миргород: Гоголь відвідував повітовий суд і описав його у «Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем».
Шишаки: Гоголь ходив з Василівки пішки з матір’ю до храму.
Полтава: в повітовому училищі в 1818- 1820 рр. вчилися брати Іван і Микола Гоголі.
Ніжин:
навчався в Ніжинській гімназії вищих наук (1821- 1828);
тут споруджено перший у Росії пам’ятник Гоголю в місті його перебування.
Київ:
побував змалку, а 1835 року гостював у першого ректора Київського університету М. О. Максимовича;
місто відображено у творах «Страшна помста», «Вій», «Тарас Бульба».
Одеса:
1848 р. Гоголь прибув сюди пароплавом, повертаючись із Єрусалима;
З осені 1850 до весни 1851 року жив на Недєжнинській вулиці в будинку Трощинського.
Саки(Крим): лікувався влітку 1835 року.
Росія. Петербург:
приїхав 1828 року на державну службу;
знайомиться з Пушкіним та іншими літераторами;
займає посаду ад’юнкт- професора загальної історії Санкт- Петербурзького університету (1834);
багато пише, друкується;
приходить літературна слава, визнання.
Калуга:
1851 (1849 р. теж) бував у Калузі, де жила Смирнова- Россет, чоловік її був калузьким губернатором;
поряд з Калугою – знаменита Оптина пустинь, яку Гоголь любив відвідувати.
Москва:
1841 року восени привіз перший том «Мертвих душ»;
коло знайомих: Смирнова- Россет, Шевирьов, Погодін, Аксакови, Толстой, Плетньов, Жуковський, В’єльгорський.
1847 року поселився в Москві в будинку графа Толстого, де і прожив свої останні роки;
4. 03. 1853 р. Гоголь помер. Похований на кладовищі Данилова монастиря;
31.05.1931 р. останки Гоголя були перенесені на Новодівиче кладовище.
Як бачимо, зв’язки Гоголя з Україною простежуються скрізь і в усьому. Батьківщина дала йому як письменнику – сюжети, образи, конфлікти для більшості творів, реалістичні деталі й збагачення літературної мови.
Повість Гоголя «Тарас Бульба».
1835
Краткое содержание повести
К старому козацкому полковнику Тарасу Бульбе приезжают после выпуска из Киевской академии два его сына — Остап и Андрий. Два дюжих молодца, здоровых и крепких лиц которых ещё не касалась бритва, смущены встречей с отцом, подшучивающим над их одеждой недавних семинаристов. Старший, Остап, не выдерживает насмешек отца: «Хоть ты мне и батька, а как будешь смеяться, то, ей-богу, поколочу!» И отец с сыном, вместо приветствия после давней отлучки, совсем нешуточно тузят друг друга тумаками. Бледная, худощавая и добрая мать старается образумить буйного своего мужа, который уже и сам останавливается, довольный, что испытал сына. Бульба хочет таким же образом «поприветствовать» и младшего, но того уже обнимает, защищая от отца, мать.
По случаю приезда сыновей Тарас Бульба созывает всех сотников и весь полковой чин и объявляет о своём решении послать Остапа и Андрия на Сечь, потому что нет лучшей науки для молодого козака, как Запорожская Сечь. При виде молодой силы сыновей вспыхивает воинский дух и самого Тараса, и он решается ехать вместе с ними, чтобы представить их всем старым своим товарищам. Бедная мать всю ночь сидит над спящими детьми, не смыкая глаз, желая, чтобы ночь тянулась как можно дольше. Её милых сыновей берут от неё; берут для того, чтобы ей не увидеть их никогда! Утром, после благословения, отчаявшуюся от горя мать еле отрывают от детей и уносят в хату.
Три всадника едут молча. Старый Тарас вспоминает свою буйную жизнь, слеза застывает в глазах, поседевшая голова понурится. Остап, имеющий суровый и твёрдый характер, хотя и ожесточившийся за годы обучения в бурсе, сохранил в себе природную доброту и тронут слезами своей бедной матери. Одно только это его смущает и заставляет задумчиво опустить голову. Андрий также тяжело переживает прощание с матерью и родным домом, но его мысли заняты воспоминаниями о прекрасной полячке, которую он встретил перед самым отъездом из Киева. Тогда Андрий сумел пробраться в спальню к красавице через трубу камина, стук в дверь заставил полячку спрятать молодого козака под кровать. Татарка, служанка панночки, как только прошло беспокойство, вывела Андрия в сад, где он едва спасся от проснувшейся дворни. Прекрасную полячку он ещё раз видел в костёле, вскоре она уехала — и сейчас, потупив глаза в гриву коня своего, думает о ней Андрий.
После долгой дороги Сечь встречает Тараса с сыновьями своей разгульной жизнью — признаком запорожской воли. Козаки не любят тратить время на военные упражнения, собирая бранный опыт лишь в пылу битв. Остап и Андрий кидаются со всею пылкостью юношей в это разгульное море. Но старому Тарасу не по душе праздная жизнь — не к такой деятельности хочет готовить он своих сыновей. Повстречавшись со всеми своими сотоварищами, он все придумывает, как поднять запорожцев в поход, чтобы не тратить козацкую удаль на беспрерывное пиршество и пьяное веселье. Он уговаривает козаков переизбрать кошевого, который держится мира с врагами козачества. Новый кошевой под напором самых воинственных козаков, и прежде всего Тараса, решается идти на Польшу, чтобы отметить все зло и посрамление веры и козацкой славы.
И скоро весь польский юго-запад становится добычею страха, бегущего наперёд слуха: «Запорожцы! Показались запорожцы!» В один месяц в битвах возмужали молодые козаки, и старому Тарасу любо видеть, что оба его сына — среди первых. Козацкое войско пытается взять город Дубна, где много казны и богатых обывателей, но встречают отчаянное сопротивление гарнизона и жителей. Козаки осаждают город и ждут, когда в нем начнётся голод. От нечего делать запорожцы опустошают окрестности, выжигают беззащитные деревни и неубранные хлеба. Молодым, особенно сыновьям Тараса, не нравится такая жизнь. Старый Бульба успокаивает их, обещая в скором времени жаркие схватки. В одну из тёмных ночей Андрия будит ото сна странное существо, похожее на призрак. Это татарка, служанка той самой полячки, в которую влюблён Андрий. Татарка шёпотом рассказывает, что панночка — в городе, она видела Андрия с городского вала и просит его прийти к ней или хотя бы передать кусок хлеба для умирающей матери. Андрий нагружает мешки хлебом, сколько может унести, и по подземному ходу татарка ведёт его в город. Встретившись со своей возлюбленной, он отрекается от отца и брата, товарищей и отчизны: «Отчизна есть то, что ищет душа наша, что милее для неё всего. Отчизна моя — ты». Андрий остаётся с панночкой, чтобы защищать её до последнего вздоха от бывших сотоварищей своих.
Польские войска, присланные в подкрепление осаждённым, проходят в город мимо пьяных козаков, многих перебив спящими, многих пленив. Это событие ожесточает козаков, решающих продолжить осаду до конца. Тарас, разыскивая пропавшего сына, получает страшное подтверждение предательства Андрия.
Поляки устраивают вылазки, но козаки пока ещё успешно их отбивают. Из Сечи приходит весть, что в отсутствие главной силы татары напали на оставшихся козаков и пленили их, захватив казну. Козацкое войско под Дубном делится надвое — половина уходит на выручку казны и товарищей, половина остаётся продолжать осаду. Тарас, возглавив осадное войско, произносит страстную речь во славу товарищества.
Поляки узнают об ослаблении неприятеля и выступают из города для решительной схватки. Среди них и Андрий. Тарас Бульба приказывает козакам заманить его к лесу и там, встретившись с Андрием лицом к лицу, убивает сына, который и перед смертью произносит одно слово — имя прекрасной панночки. Подкрепление прибывает к полякам, и они разбивают запорожцев. Остап пленён, раненого Тараса, спасая от погони, привозят в Сечь.
Оправившись от ран, Тарас большими деньгами и угрозами заставляет жида Янкеля тайком переправить его в Варшаву, чтобы там попытаться выкупить Остапа. Тарас присутствует при страшной казни сына на городской площади. Ни один стон не вырывается под пытками из груди Остапа, лишь перед смертью взывает: «Батько! где ты! слышишь ли ты все это?» — «Слышу!» — отвечает над толпой Тарас. Его кидаются ловить, но Тараса уже и след простыл.
Сто двадцать тысяч козаков, среди которых и полк Тараса Бульбы, поднимаются в поход против поляков. Даже сами козаки замечают чрезмерную свирепость и жестокость Тараса по отношению к врагу. Так мстит он за смерть сына. Разгромленный польский гетман Николай Потоцкий клятвенно присягает не наносить впредь никакой обиды козацкому воинству. Один только полковник Бульба не соглашается на такой мир, уверяя товарищей, что прошенные ляхи не станут держать своего слова. И он уводит свой полк. Сбывается его предсказание — собравшись с силами, поляки вероломно нападают на козаков и разбивают их.
А Тарас гуляет по всей Польше со своим полком, продолжая мстить за смерть Остапа и товарищей своих, безжалостно уничтожая все живое.
Пять полков под предводительством того самого Потоцкого настигают наконец полк Тараса, ставшего на отдых в старой развалившейся крепости на берегу Днестра. Четыре дня длится бой. Оставшиеся в живых козаки пробиваются, но останавливается старый атаман искать в траве свою люльку, и настигают его гайдуки. Железными цепями привязывают Тараса к дубу, прибивают гвоздями руки и раскладывают под ним костёр. Перед смертью успевает Тарас крикнуть товарищам, чтобы спускались они к челнам, которые сверху видит он, и уходили от погони по реке. И в последнюю страшную минуту думает старый атаман о товарищах, о будущих их победах, когда уже не будет с ними старого Тараса.
Козаки уходят от погони, дружно гребут вёслами и говорят про своего атамана.
Прослушайте оригинал «Тараса Бульбы» в дороге или на диване.
http://www.litres.ru/pages/download_prew/?file=1989985
Козацька доба, зображена у творі.
Тема героїчного минулого України знайшла своє геніальне ідейно-художнє вирішення саме в повісті «Тарас Бульба». Висока патріотична ідея твору, яскраві епічні образи народних героїв – все це перетворює повість Гоголя на народну, героїчну епопею.
Повість «Тарас Бульба» створена письменником у дусі пушкінських традицій. У ній, як і у Пушкіна, центральним героєм являється народ. Гоголь показав запорізьке козацтво, яке зіграло величезну роль і в захисті кордону Росії, і в боротьбі за звільнення України від іноземних загарбників.
У XVI і XVII століттях на Україні неодноразово виникали стихійні, потужні народні повстання. Велику роль у цих повстаннях відігравало козацтво. В 1591- 1594 рр. уся правобережна Україна була охоплена повстаннями, керівником якого був Косинський, а потім Наливайко.
Часто селяни, не витримавши гніту, тікали від кабали на південь, на широкі степи, у пониззя Дніпра. На острові Хортиця біля дніпровських порогів виник укріплений табір селян-утікачів. Вони стали називатися запорозькими козаками, так як жили «за порогами» Дніпра. Захищаючись від ворогів, влаштовували засіки, тобто перепони із повалених дерев. Засіка – на українській мові «січ». Тому і табір їх став називатися Запорозькою Січчю. Запорозьке козацтво боролось і з польською шляхтою, і з турками, які часто нападали на ці землі. У цій упертій боротьбі за рідну землю формувались могутні характери, міцні натури, які привертали увагу Гоголя своєю відвагою і героїзмом.
Ідеї повісті «Тарас Бульба» мали велике актуальне значення для сучасної письменнику епохи; вони свідчили про прогресивність поглядів письменника на історичний процес. Можливо, тому великий український поет Т. Г. Шевченко сказав: « Перед Гоголем слід благоговіти як перед людиною, обдарованою найглибшим розумом і найніжнішою любов’ю до людей».
Анкета твору:
Якими джерелами користувався Микола Гоголь, працюючи над твором «Тарас Бульба»?
( Українські народні пісні.)
Яку мету поставив письменник Гоголь?
(Так зобразити минуле, щоб і народ, і події здавалися «неодмінно живими», немов були перед очима.)
Що таке повість?
(Епічний твір з однолінійним сюжетом, менший, ніж роман, але більший, ніж оповідання.)
Жанр твору «Тарас Бульба»?
(Історична повість.)
Тема повісті «Тарас Бульба»?
(Зображення широкої панорами визвольної боротьби українського народу і життя козаків за часів існування Запорізької Січі.)
Ідейний зміст повісті.
(Звеличення незламності українських козаків у боротьбі за свободу рідного народу. Зображення любові до батьківщини, героїзму та подвигу, мужності й ратної звитяги українського народу в боротьбі за рідну землю.)
Теорія літератури
Епічний твір – це широке художнє полотно, в якому зображуються повнокровні Повість - це невеликий за розміром розповідний художній твір про одну чи кілька подій із життя персонажа; людські характери і різноманітні події;
Історична повість – це твір, побудований на історичному сюжеті, у якому широко відтворюються певна епоха та її діячі.
Сюжет - це будова твору, особливості розташування частин, епізодів, сцен;
Національний колорит – це у художньому творі низка ознак, які передають своєрідність конкретної нації
Робота з картиною І.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану»
Не тільки М.Гоголь звертався у своїй творчості до історії Запорозької Січі. Хвилювала вона і художника Іллю Рєпіна. Його полотно «Запорожці пишуть листа турецькому султану» не є ілюстрацією повісті, але воно створює яскраві, живі враження про козацьку вольницю, сміливих людей, які своїм міцним словом могли дістати навіть турецького султана, яким би грізним він не був.
Зверніть увагу на центральну фігуру картини. Це кошовий отаман Іван Сірко. У нього мужнє обличчя, проникливий погляд. Усе в його постаті свідчить про силу й відданість. Саме такий отаман міг розгулювати на козацьких «чайках» по Чорному морю й здійснювати сміливі походи в Крим. Та й вся невеличка група козаків на картині – люди мужні, з обвітреними в боях обличчям. Таким не страшний ворог. Вони впевнені у своїй правоті, силі, вірять у своїх товаришів. Хоробрі запорожці кинули все заради однієї мети – захисту батьківщини.
«Плугатар ламав свого плуга, броварі й пивовари кидали свої кадовби й розбивали бочки, ремісник і крамар слав до біса і ремесло, і крамницю, бив горшки в хаті. І все, що тільки було, сідало на коня», - так читаємо у повісті «Тарас Бульба». Схожі й типи козаків, створенні письменником і художником.
Контрольні питання.
- Хто був засновником Запорізької Січі ?
(Дмитро Вишневецький (Байда)
- Як приймали козаків у Запорізьку Січ?
(Питали: у Бога віруєш? Перехрестись!)
- Як укріплювали свої поселення-табори козаки?
(Огороджували укріпленнями зроблених або січених колод, звідси і назва – Січ)
- Назвіть місце проведення козацьких рад, де вирішувалися найважливіші справи.
(У центрі фортеці на просторому майдані)
- Як голосували козаки, обираючи кошового отамана, курінного, писарів, осавулів? (Якщо довіряли – шапки підкидали вверх, якщо – ні, то ніхто не ворушився)
-
- Кому вручалася булава в знак найвищої влади на Січі?
(Кошовому отаману)
- Опишіть одяг козаків.
(Полотняні сорочки, шаровари, широкі, як Чорне море, чоботи, свитки, жупани, кожухи)
- Якими є обов’язкові атрибути зовнішності козака?
(Чуб-оселедець і вуса)
- Закони військового часу були жорстокими. Як каралося зрадництво?
(Смертю)
- Втрата в бою шаблі?
(Позбавляли козацького звання і виганяли із Січі)
Робота з текстом
Знайдіть у тексті епізоди, в яких повідомлені закони, звичаї, побут Запорізької Січі.
- Запорозька Січ - військо.
Січ являла собою бастіон, розташований на острові Хортиця на Дніпрі. Козацькі курені, кузні, майстерні були огороджені земляними валами з вежами. Біля них стояли гармати. Посеред Січі знаходився майдан, на якому збиралася рада - сходка. Вона вирішувала всі найважливіші питання козацької спільноти, обирала кошового отамана й старшину. В куренях, котрі були й військовими підрозділами, обирали курінного отамана. Молоді запорожці тут опановували військову науку: вчилися шабельного бою, влучно стріляти, вести рукопашний бій, керувати човном. "Юнацтво виховувалося й освічувалося в ній самим досвідом, в самому розпалі битв, які через те майже не припинялися. А в перервах козакам нудно було братися за вивчення якої-небудь дисципліни, крім хіба стрільби в ціль та зрідка кінних перегонів". "Весь інший час ішов на гульбу - ознака широкого розмаху душевної волі".
- Трудовий ритм Запорозької Січі.
Для того щоб утримувати багатотисячне військо, одягнути й нагодувати його, забезпечити військовим обладунком, потрібна була праця багатьох людей: тут добували руду, вугілля, випасали череди волів, коней, споруджувалися човни, підводи. При в'їзді в Січ Бульбу та його синів "оглушили п'ятдесят ковальських молотів, що били в двадцяти п'яти кузнях". Могутні кожум'яки "м'яли своїми дужими руками волячі шкури", "крамарі під ятками сиділи з купами кременів, кресалами й порохом".
- Суворі звичаї та закони Січі.
Всі козаки, без винятку, підкорялися суворим звичаям та законам, що панували в Січі. "Коли козак прокрався, потяг яку-небудь дрібничку, це вже вважалося ганьбою для всього козацтва: його, як безчесного, прив'язували до ганебного стовпа". "Боржника, що не сплачував, приковували ланцюгом до гармати". Найстрашніша кара була за вбивство: "тут-таки, при ньому, викопували яму, спускали туди живого убивця й на нього поставили труну з тілом убитого, а потім обох засипали землею". Найпершим законом в Січі вважали вірність вітчизні й вірі. За зраду вітчизни й товаришів Тарас Бульба вбиває свого сина.
Втілення в образі Тараса Бульби
кращих рис запорозького козака
Висловіть власну думку
|
ТАРАС БУЛЬБА |
|
|
Я захоплююсь Тарасом Бульбою через те, що: |
Я засуджую Тараса Бульбу за те, що: |
|
|
|
- Що вас схвилювало в образі Тараса Бульби?
- Чи всі його вчинки, мотиви поведінки вам зрозумілі?
- Про що ви хотіли б його запитати, якби у вас була така можливість?
- З якими літературними героями ви могли б його порівняти?
- Кого ви вважаєте героям? А народним героєм?
- Які б риси Тараса Бульби ви б визначили як кращими рисами козака?
Літературний диктант
- Як звали коня Тараса.
- Що саме за словами Бульби, „на возі, і на землі рятує”?
- Куди мріяв відрядити своїх синів Тарас?
- Яку честь повинні були боронити сини Тараса?
- Яким почуттям своєї вдачі відзначався козак?
- Яке місто було взято в облогу?
- Що саме, за словами батька, продав молодший син?
- Військове звання Тараса.
- Як називали козаки свого отамана Тараса Бульбу?
- Яке слово повторював батько до Остапа під час його страти?
- Про що хотів сказати Тарас своїм побратимам перед боєм?
Робота за змістом повісті:
Звідки повернулися сини Бульби?
(З київської академії, або бурси – чоловічої духовної школи.)
Як звали синів?
(Остап і Андрій.)
У якому віці Бульба віддав синів у бурсу?
(12 років.)
В якому місті вони навчались?
(Київ.)
Чи можна знання, отримані в бурсі, застосувати на практиці?
(«..хоч робилося це для того, щоб потім зовсім забути його.» «Тодішній спосіб навчання страшенно розбігався з життям.. Ні до чого не могли вони застосовувати свого знання…»).
Якими були початкові успіхи Остапа?
(Першого року втік, чотири рази закопував свій буквар.)
Що заставило його стати поряд з кращими учнями?
(Урочиста обіцянка батька продержати його в монастирських служках цілих 20 років і що він не побачить Запоріжжя повік, якщо не вивчиться в академії всіх наук.)
Що можна сказати про поведінку братів у бурсі?
(Остап – один з найкращих товаришів, не брав участь у витівках, проте ніколи не виказував їх; прямодушний, добрий, щиро зворушений сльозами матері, думав про неї. Андрій – верховода в небезпечних витівках, викручувався від кари, потреба в коханні.)
Про що мріяв Андрій у бурсі?
(Про жінку й кохання.)
Про кого думав Андрій, їдучи на Січ?
(Про чарівну полячку.)
У чому Остап був перший серед бурсаків?
(Найкращий товариш, не виказував друзів.)
Ким була прекрасна полячка, в яку він закохався?
(Дочка ковельського воєводи.)
Як Тарас Бульба вітав старшого сина після давньої розлуки?
(Бився з ним навкулачки.)
Кого Тарас похвалив, а з кого посміявся і чому?
(Остапа. «Ось так лупцюй кожного, як мене стусав», а меншого обізвав бельбасом, собачим сином і мазунчиком.)
Куди після Київської бурси батько збирається відправити синів?
(Не в академії, а на Запорізьку Січ.)
Чому вирішив відразу відправити синів на Січ?
(«То все дурниці, чим набивають голови ваші; і академія, і всі ті книжки, букварі та філософія…Виряджу вас на Запоріжжя. От де наука, то наука! Там вам школа; там тільки наберетесь розуму.»)
З яким настроєм відправилися в далекий і небезпечний шлях герої повісті?
(Настрій у героїв сумний, похмурий, нерадісний).
Від чого серця козаків стрепенулися, мов птахи, а все, що було смутне й сонне на душі, вмить злетіло?
(Вигляд степу.)
Виразно прочитаємо опис степу
Солнце выглянуло давно на расчищенном небе и живительным, теплотворным светом своим облило степь. Все, что смутно и сонно было на душе у казаков, вмиг слетело; сердца их встрепенулись, как птицы. Степь, чем далее, тем становилась прекраснее. Ничего в природе не могло быть лучше: вся поверхность земли представлялась зелено-золотым океаном, по которому брызнули миллионы разных цветов. Сквозь тонкие, высокие стебли травы сквозили голубые, синие и лиловые волошки; желтый дрок выскакивал вверх своею пирамидальною верхушкою; белая кашка зонтикообразными шапками пестрела на поверхности; занесенный Бог знает откуда колос пшеницы наливался в гуще. Под тонкими их корнями шныряли куропатки, вытянув свои шеи. Воздух был наполнен тысячью разных птичьих свистов.
... Черт вас возьми, степи, как вы хороши! Вечером вся степь совершенно переменялась: все пестрое пространство ее охватывалось последним ярким отблеском солнца и постепенно темнело, так что видно было, как тень перебегала по нем, и она становилась темно-зеленою; испарения подымались гуще; каждый цветок, каждая травка испускала амбру, и вся степь курилась благовонием. По небу, изголуба-темному, как будто исполинскою кистью наляпаны были широкие полосы из розового золота; изредка белели клоками легкие и прозрачные облака, и самый свежий, обольстительный, как морские волны, ветерок едва колыхался по верхушкам травы и чуть дотрогивался до щек. Вся музыка, звучавшая днем, утихала и сменялась другою. Пестрые суслики выпалзывали из нор своих, становились на задние лапки и оглашали степь свистом. Трещание кузнечиков становилось слышнее. Иногда слышался из какого-нибудь уединенного озера крик лебедя и, как серебро, отдавался в воздухе.
Яку роль у повісті відіграє опис степу? Які кольори і відтінки переважають в наведених описах степу вдень та ввечері?
(Опис природи рідного краю служить фоном, який підкреслює бажання козаків служити на благо вітчизні. Краса степу впливає на почуття, на настрій героїв, єднає їх з природою).
За допомогою яких поетичних художніх засобів досягається таке зображення?
(За допомогою епітетів, порівнянь, метафор, уособлення).
Символом чого є степ?
(Символом матері-вітчизни).
Розвиток зв’язного мовлення.
Порівняльна характеристика Остапа та Андрія.
Два сына было у
Тараса Бульбы, словно бы
две руки. Остап сильный,
суровый; он – десница.
Андрий – рука левая.
В. М. Турбін
Людина завжди обирає свій шлях у житті, обдумує, що вчинити в тій чи іншій ситуації. Як ріка – з джерел, так і наша доля складається з безлічі вчинків. Важливо зрозуміти, що саме в юності – витоки наших перемог чи поразок, нашої величі чи падіння. Саме у вашому віці треба визначити для себе моральні принципи, якими ви будете керуватися в житті.
Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: «За образу не подивлюся і не зважу ні на кого».
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, «швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. …Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола».
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. «За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м’якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших».
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
Андрій спочатку теж «увесь поринув у чарівну музику куль і мечів». Він не вмів розраховувати й обдумувати в бою, летів напролом і часто творив чудеса військової майстерності. Та доля звела його знову з колишньою коханою полячкою, яка опинилася в осадному місті. Краса дівчини так полонила його, що він забув про все — і про батька, і про присягу, і про вітчизну. Це його й погубило. Андрій виступив у бою на боці поляків, проти своїх козаків-товаришів, і був покараний. Батько власноручно убив його за зраду, не дозволивши братові навіть поховати його по-християнськи. Так безглуздо загинула молода сила, козацький цвіт.
Колективне складання плану порівняльної характеристики.
- Зовнішній вигляд братів.
- Навчання в бурсі.
- Ставлення до батька і матері.
- Життя на Запорозькій Січі.
- Поведінка в бою і в момент їх загибелі.
- Подвиг Остапа і зрада Андрія.
- Відношення автора до Остапа та Андрія.
- Ваша оцінка героїв повісті.
Висновок:
Були сини одного батька, та не одного характеру й не однакової долі. Тому й загинули — один патріотом, героєм на славу вітчизні, а другий — зрадником на власне безчестя й горе батька.
Гоголь з великою любов'ю описує і Остапа, і Андрія, і Тараса. Його повість звучить як гімн Батьківщині, героїзму
співвітчизників. Андрій заради своїх почуттів не побоявся відмовитися від своєї віри, сім'ї і пішов проти Батьківщини. Остап викликає пошану своєю відданістю до загальної справи, непохитною
вірою і стійкістю.
Загинули брати теж різною смертю. Андрія убив рідний батько, що не виніс ганьби сина. А Остапа
стратили поляки, спалили живцем. Навіть на вогнищі він не здригнувся, лише шукав очима батька, хотів, щоб той знав, що не осоромив син козацької слави, не впустив своєї честі.
