О. Генрі (1862-1910)

 

Треба прагнути бути людиною,

 незважаючи на всю жорстокість

навколишнього світу,

і це можливо.

                                                        О. Генр

Життя нелегка річ. Особливо стосується це людини, яка вболіває за долю інших. А письменники, як відомо є саме такими. Дуже часто їхнє життя – це суцільні труднощі. Складною виявилася й доля американського митця О.Генрі. Хто ж він? Ось він на портреті, поряд слова, які розкривають сутність людини-письменника. Він мужньо поровся з труднощами. Любив повторювати: «Життя – не трагедія і не комедія.

У ньому поєднується і комічне, і трагічне одночасно».
Можливо, саме тому. Читаючи твори письменника, людство ось уже майже століття, весело сміється і плаче одночасно. Чому? Це і є одним із його секретів, 

О. Генрі  - американський письменник увійшов у літературу як майстер короткого оповідання та гостросюжетної новели з динамічною дією і несподіваною розв'язкою.

Справжнє  ім'я - Уїльям Сідней Портер (11.09.1862-05.07.1910 роки) - американський письменник, автор більше 280 розповідей, скетчів, гуморесок.

Анкета О.Генрі

1.         Грінзборо, 1862 рік.

2.         Напівсирота.

3.         Робота в аптеці дядька.

4.         Особливий гість на ранчо лікаря Холла.

5.         Переїзд до столиці Техасу — Остіну.

6.         Таємний шлюб з Етол Естес.

7.         Касир Остінського Національного банку та видавець гумористичної газети. Звинувачення його у крадіжці.

8.         Втеча до Гондурасу.

9.         Суд.

10.       Псевдонім О.Генрі.

11.       Літературна слава та визнання.

 

Основні твори письменника

 Збірка  новел «Чотири мільйони». Роман у новелах «Королі і капуста». Найвідоміші новели: «Останній листок», «Дари волхвів», «Споріднені душі», «Справа Джімі Валентайна», «Вождь червоношкірих»

 

 Історія  виникнення псевдоніму

Перша  новела В. Портера була підписана автором «О’Генрі». Працюючи фармацевтом, В.Портер користувався настільним довідником Етьєна Оссіана Генрі. Для свого псевдоніму письменник взяв першу букву імені автора довідника О. і його прізвище Генрі. Коли О’Генрі питали, як правильно слід писати його прізвище, він відповідав: « О! Генрі»

 

Новела  – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом.

 Ознаки новели:

      динамічний напружений сюжет,

      наявність переломного моменту,

      невелика кількість персонажів,

      характер героя розкривається у вчинках,

      яскравість і влучність художніх образів.

 

У його творах дуже багато комічного. Над ними ось уже майже сто років сміється людство, а сміючись, прощається зі своїми вадами.

Сміх у новелах О. Генрі створюють різноманітні засоби комічного: автор віддає перевагу гумору та іронії.

Однак є ще один засіб комічного, характерний для О. Генрі, — парадокс.

 

Парадокс  — несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові — в літературі це художній засіб, що виконує відмінну за смисловим навантаженням функцію.

 

Новели О. Генрі побудовані на основі парадоксу. Оповідання починаються із начебто звичайного випадку з буденного життя, але в процесі розвитку сюжету цей епізод перетворюється на несподіваний для читача парадокс, який треба розгадати. За допомогою парадоксу письменник показує порушення моральних і суспільних норм, загальну абсурдність буття. Розгадка парадоксу в новелах О. Генрі міститься зазвичай наприкінці твору. Кінцівку оповідань 0. Генрі можна порівняти із спалахом блискавки, яка висвітлює все у справжньому вигляді.

 

 Особливості новел О.Генрі

• Лаконізм.
•  Іронія та сатира.
• Психологізм.
•  Завжди несподівана кінцівка.
• Парадоксальність.

Тема твору.

Сумна історія про дружбу і самопожертву.

Ідея твору: особливий героїзм.

  Це  не мужність воїна, який не змигнувши оком, приніс в жертву життя в ім'я перемоги. Це – повсякденний, він  не завжди помічений. Але моральні подвиги, часто стають вирішальними не тільки для долі літературних героїв, а і людей, які знаходяться поряд.

 

 Герої новели

Сью – молода художниця, виявила себе справжньою подругою, турбуючись про хвору Джонсі. Сью працювала, щоб заробити гроші для лікування Джонсі, доглядала за нею.

Джонсі  – теж художниця, «мініатюрна дівчина», «недокрівна», яку вполював містер Пневмонія. Вона від занепаду сил втратила бажання боротися із хворобою і вже готова була вмерти.

Берман – старий художник, невдаха і пияк, проте мріяв намалювати шедевр.

 

    Словникова робота:

Пневмонія – гостре запалення легенів.

Плющ – ліано подібна рослина (дикий виноград).

Шедевр – винятково майстерний, досконалий твір мистецтва.

 

Робота за підручником.

-     Коли ми вперше «натрапляємо» на образ Бермана у творі? За яких обставин? 

(Автор описує хворобу дівчинки Джонсі і її розчарування. Вперше ми чуємо про Бермана, коли Сью, яка допомагає хворій подрузі, вирішує покликати старого, щоби нібито змалювати з нього образ відлюдька).

 

-   Яким автор змальовує Бермана?

 («Старий Берман був художником і жив на першому поверсі під ними. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода в нього, як у скульптури Мікеланджело «Мойсей», кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи. Уже кілька років, як він не малював нічого, крім якоїсь мазанини - вивісок та реклам. На шматок хліба він заробляв, позуючи тим молодим художникам з колонії, які не могли платити натурникові-професіоналу…»).

 

-    Чому саме до нього звернулася Сью? 

(Він жив недалеко, напевно вони спілкувалися часто, бо мали спільне покликання – малювати).

 

-    Чи зумів Берман допомогти Сью? 

(Не так Сью, як Джонсі. Із півслова він зрозумів, що може поставити хвору дівчинку на ноги.)

-   Чому Берман не втішає хвору словами? (Берман – старий і досвідчений, його зоряний час – минув. Зараз потрібно врятувати молоде життя. Що він і робить, малюючи цілу ніч останній листок. Слова в цьому випадку недоречні, треба діяти. Джонсі і Берман схожі – вони творчі особистості, люди світу мрій).

 

- Символом чого був намальований листок? 

(Надії, що не вмирає, віри в майбутнє).

 

- А впродовж твору, що уособлює останній листок? 

(«Коли впаде останній листок, я помру» - символ безнадії. Щось примусило цей останній листок залишитися там, де він є» - символ відродження).

 

- Що віддаляє Джонсі від картини за вікном? Що ця відстань і ця перепона може символізувати? 

(Штора, як символ бар’єру між дійсністю та мрією, життям і смертю, реальністю та надією).

 

- Чому Сью називає малюнок Бермана – шедевром?

(Він вселив надію Джонсі жити далі, якщо на вітрі і холоді ще тримається останній листок, то яке право вмирати має вона!).

 

Асоціативний аналіз  слів:

Листя – людське життя

Осінь – час переосмислення життя.

Останній – вирішальний, остаточний, найвагоміший.

Плющ – символ безсмертя. (Як плющ чіпляється за будь-яку стіну, так і людина повинна виживати, боротися)

Шедевр – символ безцінності, досконалості.

Стіна – перешкода,

Розвіяні вітром листочки – доля дітей-сиріт.

Пісня – душа, досконалість, любов.

Сусід – друг, помічник, підтримка.

 

 

Актуальне питання

1. Чи є Бермани в сучасному житті?
2. На кого треба покладатись в екстремальній ситуації?

3. Хто з літературних героїв в такій ситуації не розгубився?

 

Висновок:

 Які проблеми порушує автор у творі?

 (Злиденне життя людей мистецтва, боротьба за виживання, взаємопідтримка як засіб боротьби із життєвими труднощами).

 

- Який за жанром твір О.Генрі? Чи читали ви схожі твори? 

(На відміну від оповідання, твір закінчується несподівано для читача. Ніхто не сподівався, що саме Берман врятує життя Джонсі, втративши своє).

 

Акродиктант

 Запишіть слова:
Сміливість, альтруїзм, милосердя, оптимізм, переживання, об’єднання, жалість, егоїзм, розуміння, терпіння, великодушність, анонімність.
З перших букв складіть слово.

 

-          Як ви розумієте це слово?

 

-            Чи згодні ви, що всі записані слова є складовими частинами головного слова?

-            Яке слово зайве?

-            Давайте замінимо його іншими словами.

У кожній людині приховано щось прекрасне, і щоб воно розкрилося, досить одного поштовху. І стає ясно, що у маленької людини - велике серце.

 

 http://www.audiopoisk.com/file/IVQb4Lev9v/svetlana-kopilova/poslednii-list-882189.mp3