Доба Відродження

Франческо Петрарка – видатний італійський поет-гуманіст.

 Епохою розквіту культури країн Європи стала доба  Відродження, або Ренесансу, яка охоплює ХІV-ХVІ століття і є переходом від середньовіччя до нового часу. Що ж мала відродити доба Відродження? Культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Доба Відродження – це доба бурхливого розвитку міст і торгівлі, доба великих географічних відкриттів,  доба послаблення впливу церкви на життя суспільства, доба звільнення людей від феодально-кріпосницької залежності. Добу Відродження називають добою гуманізму. Слово «гуманізм» походить від латинського humanus, що означає «людяний». Своєрідним маніфестом доби Відродження стала урочиста промова італійського філософа Пікко делла Мірандоли «Про гідність людини», який, звертаючись до співвітчизника, стверджував: «Тобі дана можливість впасти до рівня тварини, але також і можливість піднятися до рівня істоти богоподібної – лише завдяки  особистій внутрішній волі».

Доба Відродження прийшла на зміну добі Середньовіччя.

  Складання узагальнюючої таблиці «Порівняння світоглядних позицій Середньовіччя  та Ренесансу».  

Середньовіччя	Відродження
У центрі Всесвіту – Бог, який вершить долі людей.	У центрі Всесвіту – людина,яка спілкується з Богом як з абсолютом совісті.
Призначення людини визначене наперед Всевишнім.	Людина сама вибудовує свою долю.
Любов – високе релігійне почуття, звернене до Бога.	Любов поширюється на земних людей.
Особистість цінується за її становищем у суспільстві та багатством.	Основний критерій оцінки людини – її особисті якості.
Засудження життєвих радощів, розваг, насолоди,вони оголошені диявольськими спокусами.	Епікурейські радощі є неодмінним складником людського життя.

 Із Відродження почалася епоха становлення сучасної науки, з нею пов’язані важливі наукові відкриття. Великі географічні відкриття розширили земний простір, змінили уявлення про земний світ. Гуманісти доби Відродження були наділені багатьма талантами, таких творців ми називаємо універсальними творцями. Особливе місце займають художники та письменники доби Відродження.

Визначних діячів доби Відродження в історії людства називають титанами.

- Мореплавці: Христофор Колумб, Васко де Гама, Фернандо Магеллан.

- Вчені: Нікола  Коперник, Галілео Галілей, Джордано Бруно.

- Художники: Рафаель Санті, Тіціан, Боттіччеллі, Джордоне.

- Універсальні творці: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело.

- Письменники: Франческо Петрарка, Мігель Сервантес, Вільям Шекспір.

 

 Явище Петрарки величезне. Воно не покривається навіть найвищим визнанням його власних літературних заслуг. Ось уже більше 600 років людство шанує великого італійця перш за все за те, що він, мабуть, як ніхто інший сприяв настанню нової епохи. Особа, поет, мислитель, фігура суспільна - в ньому нероздільні.

 Франческо Петрарка — поет і історик, один із найосвіченіших людей свого часу.

Його вирізняла особлива любов до класичної давнини, пристрасна віра у відродження Риму та Італії, нечуваний авторитет, який дозволяв йому наставляти пап та імператорів і навіть робити їм суворі догани.

Петрарка був увінчаний лавровим вінком римським сенатом, офі­ційно визнаний великим поетом, істориком і римським громадянином.

1304 р. — народився в Ареццо у сім'ї Петракколо ді Паренцо та Елет-ти Каниджані. Батько-флорентієць; після приходу до влади гібеллінів (у 1302 р.) був вигнаний із Флоренції. Слід зазначити, що Петрарка, на відміну від Данте, не дуже страждав через це.

1316 р. — в університеті Монпельє вивчає право протягом 4-х років.

1326р. — помирає батько Петрарки. Франческо разом із братом Джерардо обирають духовне поприще. Отримавши сан «світського ка­ноніка», від подальшої церковної кар'єри відмовляється.

1327р. — у церкві Св. Клари зустрічає Лауру, яку покохав із першо­го погляду і на все життя. Це кохання буде нещасливим для Франчес-ко, але саме завдяки йому з'являються на світ його поетичні твори на­родною (італійською) мовою, що отримають назву «канцоньєре», або «Книга пісень».

1340р. — одночасно надходять пропозиції про увінчання лавровим вінком від Паризького університету та Римського сенату. Петрарка, що мріє про повернення колишньої величі Риму, його відродження, обирає пропозицію Римського сенату. Король Роберт Анжуйський благослов­ляє його вибір та дарує йому пурпурову королівську мантію.

1341р. — Петрарка увінчаний лавровим вінком на Капітолійському холмі у Римі.

1348 р. — під час епідемії чуми помирає Лаура. 1374 р. — Петрарка помирає в Аркуа.

 2. Відомості про «Книгу пісень» Петрарки

«Книга пісень», або «Канцьоньєре» — збірка сонетів та віршів, на­писаних італійською мовою. Роботу над цією книгою Петрарка почав, коли закохався у Лауру, і продовжував протягом усього життя. Сонети народжувалися і тоді, коли двадцятирічної Лаури не стало. Книга має два розділи: «На життя мадонни Лаури» та «На смерть мадонни Лаури». Кохання не залишило поета, воно лише стало просвітленим і трагічним водночас.

 

Теорія літератури:

Анафора – єдино початок; повтор окремого слова або групи слів на початку цілого ряду віршових рядків, строф.

Катрен – чотиривірш, строфа із чотирьох рядків, яка вживається і в неповному римованому вірші і в неримованому.

Терцет – тривірш, який може виступати, як самостійний твір або бути складником більшої строфи, пов’язаним з перехідним римуванням.

Сонет – тверда віршова форма, ліричний вірш, який складається з 14 рядків п’ятистопного або шестистопного ямба, двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцетів) з різними видами римування.

Ода – похвальний, ліро-епічний вірш видатним особам, визначним подіям, написаний в особливо піднесеному, урочистому тоні.

    

 

 

Сонет 267 « Де погляд ніжний, де чарівний вид: Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що задає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакить? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народився для вашого єства, Без вас мені нема й нетреба раю. Як радість відійшла моя жива В словах надію я плекав безкраю, Та вітер порозвіював слова.» (Переклад Д. Павличка)   Сонет 131 « Співати по-новому про Любов Я прагну, щоб збудити співом тіло, Щоб знов жадання запалахкотіло. Щоб ум студений запалився знов. Щоб та душа струснулась до основ, Яка мене покривдила так сміло, Щоб співчуття в сльозах її горіло. В очах її, де світло я знайшов; Щоб ворухнулись від зітхань жадливо, Немов троянди на снігу, вуста, Зубів відкривши мармурове диво; І щоб моє життя, що вироста Із болю не боліло, а в літа Далекі понесло мене щасливо»   Сонет 162 « Щасливі квіти й благовісні трави, Прим’яті донною на самоті, Пісок, що береже сліди святі Чудових ніжок під листком купави. Гаїв прозорі віти, наче пави, Фіалки у любовній блідноті, Ліси вільготні, тихі та густі, Куди не входить сонце величаве. О краю мій, о ріки голубі, Ви оживаєте Лаури очі, Їх блиск перебиваючи собі. Прекрасні ви в своєму непорочні! А там підводні скелі серед ночі Горять в мого закохання журбі.» (Переклад Д. Павличка)

Сонет 61 Благословенні будьте день і рік, І мить, і місяць, і місця урочі, Де спостеріг я ті сяйливі очі, Що зав’язали світ мені навік! Благослови вогонь, що серце пік, Солодкий біль опечаленої ночі, І лук Амура, що в безоболоччі Пускав у мене стріл ясний потік! Благословенні будьте серця рани У вимовлене в пошепки ім’я Моєї донни – ніжне і кохане. І ці сторінки, де про неї я Писав, творивши славу, що не в’яне, - Й ти, неподільна радосте моя! (Переклад Д.Павличка)   Сонет 19 Створіння є, що сонцеві навстріть Дивитись можуть Знову ж є, котрі Од світла денного тікають в нори, Воліючи у темряві сидіть. А ті за втіхи нетривалу мить, В вогонь летючи, гинуть в непокорі, - І я, злеглий пристрасті суворій, На свій костер ступаю доброхіть.Я сліпну в чистім сяєві мадонни, І не сховатись в сутінок вечірній, Ні в пітьму ночі не втекти мені. Хай очі криє сліз важка заслона. Та присуду своєму я покірний – Іду конать на власному вогні. (переклад Д.Паламарчука)   Сонет 35 В полях, де тиша й самота німа, Замислений, я манівцем б Де й сліду людської ноги нема. Я від людей ховаюсь недарма – Цікавість марна в них не знає краю: Яким таємним пломенем палаю – Дізнатись кожен хоче крадькома. Від чого думи й серце в неспокої – Те знає тільки затишок дібров, Струмки та ниви й пагорби зелені. Проте немає глушини такої, В якій би не знайшла мене любов, Щоб знов вести розмови нескінченні. (Переклад Д. Паламарчука)

 

Тестові завдання 

до теми «Доба Відродження. Франческо Петрарка».

1. Ренесанс – це:

а) Античність;

б) Відродження;

в) Середньовіччя.

2. Що означає слово «гуманізм»?

а) людяний;

б) диявольський;

в) релігійний.

3. Яку добу в літературі прийнято називати добою гуманізму?

а) Античність;

б) Відродження;

в) Середньовіччя.

4.Назвіть видатних мореплавців доби.

а) Х.Колумб,Васко де Гама,Ф.Магеллан;

б) Рафаель Санті, Тиціан, Джордоне;

в) В.Шекспір, Ф. Петрарка, М.Сервантес.

5.Назвіть видатних письменників доби.

а) Х.Колумб,Васко де Гама,Ф.Магеллан;

б) Рафаель Санті, Тиціан, Джордоне;

в) В.Шекспір, Ф. Петрарка, М.Сервантес.

6.Назвіть видатних художників доби.

а) Х.Колумб,Васко де Гама,Ф.Магеллан;

б) Рафаель Санті, Тиціан, Джордоне;

в) В.Шекспір, Ф. Петрарка, М.Сервантес.

7. «У центрі Всесвіту – Бог, який вершить долі людей»,- це світоглядна позиція доби…

а) Античність;

б) Відродження;

в) Середньовіччя.

8. «У центрі Всесвіту – людина, яка спілкується з Богом як з абсолютом совіті», - це світоглядна позиція доби…

а) Античність;

б) Відродження;

в) Середньовіччя.

9.Яке ім’я батька Ф. Петрарки?

А)Петракко;

Б) Петрарка.

10.У якому місті було короновано Ф.Петрарку лавровим вінком?

а) Рим;

б) Париж;

в) Падуя.

11.Збірка, в якій Петрарка увіковічив своє кохання до Лаури.

а) «Канцоньєре»;

б) «Книга пісень»;

в) «Одіссея».

12.Батьківщиною Ф.Петрарки була

а) Франція;

б) Італія;

в) Греція.

 (Ключ) Тестові завдання

до теми «Доба Відродження. Франческо Петрарка».

1.Ренесанс – це:

а) Античність;

*б) Відродження;

в) Середньовіччя.

2.Що означає слово «гуманізм»?

*а) людяний;

б) диявольський;

в) релігійний.

3.Яку добу в літературі прийнято називати добою гуманізму?

а) Античність;

*б) Відродження;

в) Середньовіччя.

4.Назвіть видатних мореплавців доби.

* а) Х.Колумб,Васко де Гама,Ф.Магеллан;

б) Рафаель Санті, Тиціан, Джордоне;

в) В.Шекспір, Ф. Петрарка, М.Сервантес.

5.Назвіть видатних письменників доби.

а) Х.Колумб,Васко де Гама,Ф.Магеллан;

б) Рафаель Санті, Тиціан, Джордоне;

* в) В.Шекспір, Ф. Петрарка, М.Сервантес.

6.Назвіть видатних художників доби.

а) Х.Колумб,Васко де Гама,Ф.Магеллан;

*  б) Рафаель Санті, Тиціан, Джордоне;

в) В.Шекспір, Ф. Петрарка, М.Сервантес.

7. «У центрі Всесвіту – Бог, який вершить долі людей»,- це світоглядна позиція доби…

а) Античність;

б) Відродження;

* в) Середньовіччя.

8. «У центрі Всесвіту – людина, яка спілкується з Богом як з абсолютом совіті», - це світоглядна позиція доби…

а) Античність;

* б) Відродження;

в) Середньовіччя.

9.Яке ім’я батька Ф. Петрарки?

* А)Петракко;

Б) Петрарка.

10.У якому місті було короновано Ф.Петрарку лавровим вінком?

* а) Рим;

б) Париж;

в) Падуя.

11.Збірка, в якій Петрарка увіковічив своє кохання до Лаури.

* а) «Канцоньєре»;

* б) «Книга пісень»;

в) «Одіссея».

12.Батьківщиною Ф.Петрарки була

а) Франція;

* б) Італія;

в) Греція.