Г.Ібсен

Опрацюйте таблицю:

Ознаки традиційної і «нової драми»

Традиційна драма		«Нова драма»
- рушійна сила драми - зовнішній конфлікт - конфлікт між героями - окремий конфлікт окремого героя - конфлікт вирішується в процесі п’єси	Конфлікт	- конфлікт як фон для сценічної дії - внутрішній характер конфлікту - конфлікт героїв із життям - конфлікт не розв’язується
- герой – характер - чіткий розподіл героїв на позитивних та негативних, головних та другорядних - увага до дії героїв	Герої	- герой – носій ідеї - немає чіткого розподілу героїв на позитивних та негативних, головних та другорядних - увага зосереджена на внутрішньому житті персонажів
- дія розвивається бурхливо - захоплююча зовнішня інтрига	Характер дії	- фон – буденний, події – повсякденні - «головні» події часто відсутні взагалі чи про них лише згадується
традиційна композиція: експозиція зав’язка, розвиток дії, кульмінація	Композиція	відхід від традиційної схеми
чіткий розподіл за жанрами	Жанрові Особливості	- оновлення чи змішування жанрових ознак - драми ідей, п’єси-дискусії
важливі емоційність та психологізм мови героїв	Мова героїв	- значна роль підтексту - мова набуває глибокого символічного змісту
- на сцені малопомітна - виражена в стислих ремарках	Роль автора	- підсилюється роль ремарки та збільшується її обсяг - автор часто учасник дії
часто грає важливу роль	Деталь	- символічність деталі - психологізм деталі
у фіналі – розв’язка конфлікту	Фінал	часто відкритий фінал
прагнення до реалістичності	Гра акторів	максимально природна чи, навпаки, символістично відсторонена
показ героя в певних обставинах вимагав показу певного хронотопу	Час і місце	хронотоп часто умовний

Генрік Ібсен (1828 - 1906) – засновник «нової драми»

Відомі п’єси : «Ляльковий дім», «Пер Гюнт», «Спілка молоді», «Гедда Габлер». Твори, в яких зображались не дивовижні події, а повсякденні проблеми звичайної людини.

Характерні особливості:

- образи і ситуації – здебільшого реальне життя;

- драма ідей;

- всебічний характер символіки;

- боротьба за внутрішній духовний світ;

- розплата героя за минуле;

- зав’язка винесена поза межі дії драми;

- відкритий фінал;

- віра у неповторність кожного Я

Драми-дискусії Бернарда Шоу (1856 -1950)

Відомі п’єси: «Пігмаліон», «Професія місіс Уорен», «Учень диявола».

Характерні особливості:

- інтелектуальний характер драми;

- конфлікт навколо зіткнення різних ідеалів;

- природним є буденне;значна роль дискусій;

- мета – збудити свідомість глядача(читача);

- глядачі як учасники театрального дійства;

- парадокс;

- поєднання жанрових ознак драми і роману;

- відкритий фінал.

«Статичний театр» («Театр мовчання») Моріса Метерлінка (1862 – 1949) Лауреат Нобелівської премії

Відомі п’єси : «Синій птах», «Сліпі». Засновник символістської драми.

Характерні особливості:

- оголений конфлікт; основний конфлікт між Людиною і Смертю, Долею;

- герой – людина в очікуванні невідомого, іграшка долі

- на першому плані – внутрішній світ людини;

- містицизм, поєднання двох рядів –« відомого» і «невідомого», «видимого» і «невидимого»

- Створення особливого жанру – казки-символістської драми.

- використання символів, часто пов’язаних із фольклорною образністю.

Театр Антона Павловича Чехова ( 1860 – 1904)

Відомі п’єси : «Чайка», «Три сестри», «Вишневий сад», «Дядя Ваня».

Характерні особливості:

- подолання театральності;

- нешаблонні сюжети із самого життя

- головне – людське життя, події - лише тло;

- внутрішня динаміка, психологічна напруга;

- художня деталь;

- психологізм;

- внутрішній конфлікт.

Тема 2. Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство. «Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма.

Ібсен by nadezhdatrakalyuk