Ерік Вольф Сігел  

Ерік Вольф Сіґел народився в родині рабина у 1937 році. Закінчив Гарвардський університет у 1958 році. У 1967 році створив для групи Бітлз сценарій анімаційного фільму «Жовтий підводний човен», за рік – роман «Комедія Плавта».

У 1969 році написав повість про романтичне кохання гарвардського студента і студентки Редкліффа. Повість не викликала цікавості видавця. Тому за пропозицією свого літературного агента Луїса Уоллеса письменник переробив твір у сценарій, який придбала кіностудія «Paramount Pictures». У 1970 році вийшов у прокат художній фільм «Історія кохання», в якому головні ролі зіграли Райан О’Ніл та Елі Макгроу. Після початку зйомок продюсер фільму несподівано запропонував Сіґелу переробити сценарій на роман. Спочатку Сіґел опублікував його в журналі для домогосподарок «Ледіз Хоум Джорнал» як розважальний твір без особливих літературних претензій. Спочатку роман прочитали жіночки середнього віку і засипали часопис вдячними відгуками. Після виступу Сіґела на телебаченні книгою зацікавилась і молодь. «Історія одного кохання» надійшла у продаж окремою книгою ще до прем’єри фільму, стала бестселером і підігріла інтерес до кінофільму. В результаті вона була перекладена 33 мовами. У 1971 році вийшло продовження – «Історія Олівера», яке теж екранізовано.

Критики і колеги-письменники «Історію одного кохання» дружно піддали цькуванню. Члени журі Національної книжкової премії пригрозили відставкою, якщо книга Сіґела не буде знята з конкурсу на кращий роман року (в результаті номінація була відкликана). Ерік Сіґел викладав античну літературу у Гарвардському, Єльському і Принстонському університетах. Але науковці вважали неприпустимим змішування античних досліджень і сентиментальної романістики, звинуватили автора у несерйозності,  йому відмовили від кафедри в Єлі, і він працював у якості запрошеного професора різними американськими і європейськими університетами, поки не осів у Оксфорді.

Е.Сіґел – автор книг «Зберігаючи віру», «Тільки кохання», «Лікарі», «Премії», «Однокурсники», всього 11 романів, що претендують на панорамування американського життя 60-70-х років. Деякі з його пізніх романів навіть ставали бестселерами, три з них екранізувалися. Однак для більшості читачів Сіґел так і залишився автором улюбленої книги – про дівчину, що любила Баха, Моцарта, «Бітлз» і Олівера Берретта.

Останні 25 років життя потерпав на хворобу Паркінсона, помер у січні 2010 року в Лондоні. Похований на одному з кладовищ столиці Англії.

Цікаво знати. Фільм, що вийшов услід за книгою, врятував студію «Парамаунт Пікчерз», що знаходилася на межі банкрутства: вкладені у виробництво два мільйони повернулися двомастами мільйонами прибутку і семи номінаціями на «Оскар», включаючи сценарну для Сіґела. Фільм Артура Гіллера «Історія кохання» став лідером прокату у 1970 році, але отримав лише одного Оскара – за музику, автором якої є Френсіс Лей. Музична тема твору набула світової популярності. З моменту виходу на екрани «Історія кохання» регулярно включається до списків найромантичніших фільмів.

  Творчість Е.Сіґела знаходиться на межі серйозної і масової літератури, її не можна однозначно назвати класикою американської літератури. Критики вважають її швидше не літературним, а соціальним явищем. Президент Ніксон в інавгураційній промові закликав дати американцям, у першу чергу молоді, нову позитивну програму, яка б об’єднала американське суспільство. Сіґел чітко вловив стан суспільства, його запити та подав Америці ідею повернення до вічних цінностей життя. «Історія одного кохання» появилась вчасно – читач втомився від війни, соціальної напруги, економічних проблем і модерністської елітарної творчості. Книга Сіґела співпала з очікуваннями «мовчазної більшості», яка не погоджувалася з шляхом хіппі, шляхом радикалів і терористів, і створила позитивний ідеал, відродила віру в «американську мрію» як стиль життя.

Однак, якби твір не мав ознак художності, він не став би ніколи популярним.

  Елітарні твори (від франц. еlitе — краще, добірне) вирізняються інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності; часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти.

Масова література – один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література). Масова література – це розважальні й дидактичні твори, які друкуються великими накладами і є складовою «індустрії культури». Використовуючи стереотипи масової свідомості, а також примітизуючи художні відкриття «високої» літератури, такі твори передбачають спрощене, комфортне читання. Їх типові ознаки – пригодницький або романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку і часто щасливий фінал – «хепі-енд». До масової літератури належать бульварні, любовні, детективні, кримінальні романи (бойовики), жанри коміксу, трилеру, фантастичні романи, фентезі. Така література поширилася у ХХ столітті, але існувала й рініше. Згадаємо хоча б «Дон Кіхота», який зруйнував жанр масової тоді літератури – лицарський роман. Тож здавна масова література запозичує теми, сюжети, образи класичних творів.

Евристична бесіда за змістом твору

–  Хто є головними героями повісті Еріка Сіґела? (Студент Гарвардського університету – Олівер Берретт і студенка жіночого коледжу Редкліфф – Дженніфер Кавіллері)

–  Яким є соціальний статус героїв? (Олівер – син мільйонера, нащадок старовинної аристократичної родини, Дженніфер – дочка незаможного італійського емігранта –пекаря, який виховував дочку самотужки, мати загинула в автокатастрофі).

–  Від імені кого ведеться розповідь? (Олівер розповідає про історію свого кохання до

Дженні).

–  Про що дізнаються читачі в експозиції твору? (Про завчасну смерть молодої дівчини (дожила до 25 років), «яка була вродливою, розумною, любила Моцарта, Баха, бітлів і Олівера).

–  Які почуття і  думки викликав у вас такий початок повісті?

–  Де відбулося знайомство молодих героїв? (У бібліотеці Редкліффа.).

–  Якою спочатку бачить дівчину Олівер? («В окулярах, учена мишка», «надлюдина в спідниці»).

–  Як ви розцінюєте розмову – двобій між Дженні і Олівером? Чи не здається вам їхній лексикон занадто грубим? (Молоді люди змагаються у дотепності і використовують студентський сленг. Але, судячи з гостроти їхньої розмови, героям уже не байдуже один до одного).

–  Як надалі розвиваються стосунки Дженні та Олівера? (Спочатку словесна перемога за Дженніфер, але юнак ставить собі завдання – «отримати перемогу над цією кусючкою». Він запрошує Дженні на  хокейний матч із своєю участю).

–  Що несподівано сам для себе відкриває під час матчу Олівер? (Для нього важливо те, що серед вболівальників  знаходиться Дженніфер, саме її підтримка допомогла Оллі та його команді отримати перемогу в матчі).

–  Які події доводять, що і Дженні не байдуже до Олівера? (Дівчина довго чекає юнака після матчу, хоча дуже змерзла, студенти разом ідуть у гуртожиток і вперше цілуються).

–  Чому Олівер не хизується перед друзями своєю перемогою над Дженніфер і нічого не розповідає друзям про свої стосунки з дівчиною? (Кохання до Дженніфер справжнє і глибоке, тому все, що стосується  двох закоханих не виноситься назагал. Це не чергова інтрижка, що скоро закінчиться).

–  Яка подія пришвидшила рішення Олівера одружитися на Дженніфер?  (Дженні як краща випускниця отримала пропозицію продовжити навчання в Парижі, і Олівер злякався, що може її втратити назавжди.)

Читання в особах уривка з повісті від слів «На цей концерт у Данстер–хаусі я йшов сам, без Дженні»… до слів «Мовчки. Бо, зрештою, все, що треба було сказано». (Розділ 6).

–  Чому, попри сильне почуття до Олівера, Дженні вирішила поїхати до Парижу на навчання? (Дівчина не вірила у майбутнє з сином мільйонера через соціальну нерівність між закоханими).

–  Доведіть, що цей діалог – один кульмінаційних моментів у творі.

–  Як поставилися батьки Олівера і Дженні до їхнього рішення одружитися? (Батько Дженніфер – прихильно, бажає їм щастя. Батько Олівера після невдалої спроби вмовити сина не квапитися з одруженням відмовляє Оліверу у грошовій підтримці).

–  Що перемагає: меркантильні інтереси чи кохання?

Перегляд епізоду з фільму «Історія кохання»: «Сцена одруження Олівера і Дженніфер в університеті».

–  Яке склалося у вас враження після перегляду цього епізоду? Що незвичайного ви помітили  у церемонії одруження молодят?

–  На які жертви й обмеження прийшлось піти Оліверу і Дженні через одруження без благословення Берретта ІІІ? (Дженні після закінчення коледжу працює в приватній школі, молодята працюють під час літніх канікул, вони живуть у дешевій незатишній квартирі у кварталі для бідних. Закохані економлять на відвідуванні кіно, концертів, не запрошують до себе гостей і не ходять у гості самі, Дженніфер виконує усю домашню роботу).

–  Чому Оліверу було відмовлено у стипендії, а Дженні платять лише мінімальну зарплатню? (Заступник ректора Томпсон не бажає погіршувати стосунки з мільйонером Барреттом ІІІ і засуджує Олівера за конфлікт з батьком. Директриса приватної школи, де працює Дженні, економить на її зарплатні, тому що в дівчини багатий свекор і начальниця робить вигляд, що не вірить у скрутні обставини подружжя).

–  Як довго приходиться молодим людям жити у таких складних умовах? (Три роки).

–  Чи вплинули матеріальні негаразди на стосунки між молодятами, чи не охололо їхнє кохання? (Життєві труднощі лише посилили кохання Олівера і Дженніфер: вони не можуть  один без одного прожити і дня).

–  Як розвиваються події після закінчення Олівером університету? (Юнак отримує диплом з відзнакою, а зрештою і гарну роботу, матеріальна скрута для молодят позаду).

–  Про що тепер мріє молоде подружжя? (Герої повісті мріють про народження сина).

–  Який удар долі чекав на закоханих після медичного обстеження? (З’ясувалося, що Дженні невиліковно хвора, вона помирає).

–  Як проявляється мужність Олівера після отримання жахливої звістки? (Хлопець робить усе, щоб останні дні життя Дженніфер були щасливими, а коли дівчина потрапляє у лікарню, Олівер тимчасово залишає роботу і просить лікарів зробити усе, щоб полегшити, її страждання, не рахуючись із грошима).

–  Які почуття викликає у читачів трагічний фінал твору?

Проблематика твору

• Стосунки батьків і дітей,
• стосунки молодої родини, їхнє щире віддане кохання і вірність,
• життя і смерть,
• проблема морального вибор

Прототипи героїв роману

  Популярність роману спонукала читачів та критиків шукати прототипи головних героїв. У 1998 році з’явилася чутка, що молода закохана пара – студент Гарварду і майбутній юрист Олівер Берретт IV і студентка музичного коледжу Дженніфер Кавіллері – були «списані» з віце-президента США Альберта Гора і його дружини Тіппер Гор.  Насправді Сіґел образ Олівера Беррета лише частково списав зі свого знайомого по Гарварду, студента Ела Гора, сина сенатора, але за характером герой став майже точною копією Томмі Лі Джонса, поета і актора з Техасу, який жив разом з Гором в одній кімнаті гуртожитку. Хоча Ерік Сіґел ніколи особливо на про дівчину, яка надихнула його на створення образу Дженні, не поширювався, в 1971 році у великому інтерв’ю італійському журналу Oggi він зізнався, що прототипом «Дженні Кавіллеррі стала Дженнет Сассман». Він розповів про свої романтичні переживання, пов’язані з «Дженні»: «Коли ти втрачаєш кохану жінку, для тебе все закінчується – і не важливо, йде вона до іншого або вмирає. Ти залишаєшся один. Саме в той момент у мене і з’явилася ідея написати «Історію кохання». Саме тому в книзі головна героїня, Дженніфер, вмирає – бо для мене вона померла.»

Насправді Дженні Сассман, в яку був закоханий Ерік Сіґел, не відповіла йому на почуття, поїхала до Франції навчатися музики, а коли повернулася, вийшла заміж за друга свого дитинства, народила трьох дітей, з чоловіком розлучилась, коли діти виросли, вдруге заміж не вийшла і живе й досі в Нью-Йорку. З поваги до Дженет та її чоловіка Сіґел не виносив історію своєї любові на публіку, поки Дженнет Сассман сама не повідомила, що вона й була «справжньою» Дженні, про неї написали найвідоміші американські газети й журнали, а Опра Вінфрі навіть зробила про неї передачу.

                                Дослідження проблематики твору

  В історії кохання  Олівера Барретта і Дженіфер Кавіллері не останню роль зіграли  їхні стосунки з батьками. Чому так по-різному герої твору Е.Сіґела ставляться до своїх батьків? Чому намагання Дженні помирити батька і сина терплять поразку? Чому лише фатальні події примирили Барретта ІІІ і Барретта ІV? На всі ці запитання є відповіді у тексті твору. 

–  Чому Олівер не може порозумітися з батьками? (Він засуджує своїх пращурів-аристократів і батька за снобізм, клановість, зверхнє ставлення до інших соціальних прошарків суспільства. Вважає, що батьки «намагаються  запрограмувати  його за Кодексом Барреттів» на  заздалегідь запланований шлях життя, хоче бути самим собою, а не лялькою на шворках у руках батьків, не бажає ставити після власного прізвища числівник ІV. У нього справжня війна з батьком, Олівер не бажає  жодного втручання у своє життя Барретта ІІІ. А ще впливає його звичка «бути першим»).

–  Яка деталь говорить про відчуження батька і сина? (Звертання до батька «сер».)

–  Чи правий Олівер, стверджуючи, що його батько має камінне серце?

–  Що думає Олівер з приводу того, що Дженні не підтримує його ворожнечі з батьком? Знайдіть відповідну цитату в творі. («Я  вперше усвідомив глибину безодні поміж моїм та її  вихованням… І ніщо в світі не могло  б переконати її в іншому» (Розд. 4.)

–  Який художній прийом використовує  письменник для зображення різних умов виховання героїв твору і їхнього ставлення до своїх батьків? (Прийом контрасту).

–  Коли все ж таки Олівер прийшов до батька, попри твердження, «що ніколи не говоритиме з Берреттом ІІІ і прийде до нього хіба тоді, коли в пеклі стане прохолодно»? (Коли потрібні були гроші на лікування Дженнні).

–  Чи пішов би на це Олівер заради себе самого? Так? Ні? Відповідь обґрунтуйте.

–  Які зміни у зовнішності батька помітив Олівер? Про що це свідчить? (Батько постарів, він блідий, його волосся порідшало. Він тяжко переживав розрив із сином).

–  Який вчинок Оліверового батька свідчить, що він бажає добра синові та його обраниці? (Приїхав зразу ж, дізнавшись про хворобу Дженні, щоб допомогти).

–  Чи можна сказати, що батько Олівера винуватий в конфлікті й відвернувся від сина? (Ні, батько відвідує усі матчі Олівера, вболіває за нього, таємно від сина присутній на врученні тому диплома. Йому не жаль грошей для нього, але він прагне виховати в синові самостійність та відповідальність за родину, яку той хоче створити. Підозрюючи, що одружитися з дівчиною не їхнього кола (яка, до речі, сподобалась батькові), син хоче не так з любові, як назло йому, Берретт-старший просить сина зачекати з одруженням до закінчення університету. Щоб перевірити справжність кохання дівчини, яка могла виявитися «мисливицею за багатством», він відмовляється фінансувати сина у випадку одруження. Запрошення на ювілей теж було щирим).

–  Які ще розбіжності у поглядах на життя виникають між батьками і дітьми в романі Е.Сіґела? (Діти – атеїсти засмучують Філа Кавіллері, коли відмовляються від вінчання у церкві).

Проблема любові й відданості у творі

– Яким є життя молодого подружжя? Що допомагає їм долати труднощі? (Молода родина фактично виживає, але не здається. Рятує їх кохання і почуття гумору).

– Чи були конфлікти між молодим подружжям, з якого приводу?

–  Коли жартівливо-дошкульний «двобій» між Олівером і Дженні переріс у серйозний конфлікт? (Коли Олівер відмовляється їхати на святкування батьківського ювілею, хоча і отримав від нього офіційне запрошення).

–  Які аргументи висуває Дженні, щоб вмовити чоловіка поїхати на урочисту подію? («Оллі, він подає тобі руку … Чи ти хочеш, щоб він приліз до тебе навколішках? 60 років – це тобі не жарт. Коли ти надумаєш врешті помиритися з ним, його може й на світі не буде. Твій батько любить тебе, Олівере! …Йому боляче, Олівере! Як ти можеш сидіти, знаючи, що батькове серце спливає кров’ю?»).

–  Яку останню спробу зробила дівчина, щоб помирити сина з батьком? (Просила помиритися з батьком заради неї самої, а Берретту ІV, проти волі чоловіка, сказала по телефону, що Олівер його «його по-своєму любить»).

–  Як сприйняв ці слова Олівер? Чим закінчився цей діалог молодого подружжя? (Розлючений Олівер розбиває телефон, а Дженні іде з дому. Олівер до пізньої ночі шукає кохану, він переживає та жалкує про свій вчинок).

–  Що сказала Дженні у відповідь на вибачення чоловіка? (Не треба, Оллі, кохання – це коли ні про що не шкодуєш).

–  Яким чином Олівер довів свою любов та відданість коханій? (Він залишив престижну роботу, щоб бути поряд з хворою дружиною, переступив через власну гордість і попросив фінансової допомоги у батька.) 

 Проблема життя та смерті в романі

Відомому норвезькому драматургу Генріху Ібсену належать слова: «Перед любов’ю безсилі жах і морок смерті». Ці слова – чудова ілюстрація до історії кохання героїв повісті Е.Сіґела. У книзі багато світлих сцен, дотепних жартів, розмов про музику, спорт, книжки, класичну поезію – все це життя у його повноті й красі. Проте, людина смертна, а ми не завжди готові до втрати близьких нам людей.  В таких випадках потрібна неабияка мужність. Дженні вже пережила смерть матері, вона попереджає Олівера, що не варто зволікати примиритися з батьком, бо «60 років – це не жарт!» А в цей час вже прогресує смертельна хвороба дівчини, про яку вона навіть не здогадується. Тепер, коли Дженні стоїть на порозі смерті, їй та Оліверу, як ніколи, потрібні мужність і сила волі.

–  Чи відчувала дівчина, що рано піде з життя? (Ні, вона радіє життю, вчиться, працює, долає труднощі, плекає плани на майбутнє, хоче народити дитину).

–  Яка деталь свідчить про те, що молодята взагалі не думали про смерть і хвороби? (На момент хвороби Дженні не мала медичного страхування, до речі, як не мав його і Олівер. В Америці без такого страхування людина фактично приречена, бо лікування надзвичайно дороге, навіть працюючим його оплатити дуже важко, лише прийом і консультація у лікаря коштують кількасот доларів).

–  Як Олівер сприйняв звістку про смертельну хворобу дружини? А як на неї відреагувала сама Дженні? Хто з них виявився більш мужнім?

–  Коли Олівер згадав про Бога і звернувся до нього про допомогу? (Хвороба коханої примусила юнака думати про Бога і дякувати йому за те, що коли він прокидається вранці, то усе ще бачить Дженніфер поряд з собою).

–  Чому Дженні дає згоду на католицьку відправу після її смерті? (Вона розуміє, що батькові, який уже втратив дружину, буде легше змиритися з втратою єдиної дочки).

–  Чому навчила раптова смерть коханої Олівера Берретта? (Цінувати своїх близьких, він мириться з батьком, плаче в його обіймах після смерті Дженні).

 «Проблематика роману «Історія одного кохання».

Соціальні проблеми

Морально-етичні проблеми

Психологічні проблеми

Філософські проблеми

Багатство-бідність.

Протистояння різних університетів.

Національне питання: Олівера при влаштуванні на роботу обрали, бо він серед кращих – єдиний не єврей; італійські емігранти як соціальні «нулі»

Відповідальність за того, з ким пов’язав своє життя.

Стосунки з батьками.

Любов і відданість.

Проблема вибору і відповідальності за вибір.

Хвороба близької людини і неможливість їй допомогти.

Залежність від бідності.

Життя і смерть. Людське щастя.

Що таке «правильне життя»?

Віра в Бога.

Проблема стосунків із батьками

"Історія одного кохання"Аудіокнига. Частина 1.

"Історія одного кохання"Аудіокнига. Частина 2.

"Історія одного кохання"Аудіокнига. Частина 3.

Буктрейлер до кіноповісті Е.Сігала "Історія одного кохання"

Екранізація кіноповісті Еріка Сігала

Рік:  1970

Країна: США

Режисер: Артур Хіллер

Сценарій: Ерік Сігал

Актори: Раян О'Ніл, Елі Макгроу, Рей Мілланд

Оригінальний саундтрек до фільму "Love Story"