Класицизм як художній напрям у літературі ХVІІ ст.

  Філософське та естетичне підгрунтя класицизму. 

 Основні правила класицизму

 

 Класицизм (лат. сlassicus - зразковий) – художній напрям у європейській літературі та мистецтві, який з’явився  в італійській культурі ХVІ ст. і розвивався у ХVІІ – ХVІІІ ст. у Франції, Росії та інших країнах

Для класицизму характерні орієнтація на античну літературу, культ розуму, нормативність мистецтва, гармонійність форм.

 

• Раціоналістична побудова
• Урівноваженість і логічність сюжету
• Абстрактність художніх образів
• Величава мова

 Становлення класицизму як літературного напрямку сприяло формуванню сильних монархічних держав.

     Перший напрям який офіційно визнала влада багатьох держав.

      Ідея національної єдності в політиці монархів відповідала завданням, що ставили перед собою класицисти.

  Етапи розвитку

v Перший етап пов’язаний із розквітом монархічних держав. Головним завданням на цьому етапі було прославлення монархів, утвердження національної єдності держави під владою короля і створення абсолютного ідеалу людини.

 v На другому етапі монархія вже виявила свої вади. Письменники почали не тільки прославляти монархів, а й критикувати соціальні пороки, викривати людські недоліки

  Естетичне підґрунтя класицизму склала антична теорія поетики Арістотеля

 Загальні  естетичні принципи класицизму:

1. Краса є об’єктивною  якістю, притаманною реальним предметам, а не їх переживанню людиною.

 2. Краса полягає в порядку, правильному розміщенні частин і встановленні пропорцій, у  збереженні міри й гармонії…

 3. Краса сприймається зором, але оцінюється розумом; саме розум і оцінює прекрасне, і творить його, скеровуючи уяву.

 4. Краса виявляється і в природі, і в мистецтві; вона є законом у природі, але метою у мистецтві. 

 5. Порядок у мистецтві досягається за рахунок того, що воно ґрунтується на принципах і дотримується загальних правил; мистецтво повинне володіти раціональною дисципліною, оскільки воно користується наукою і само повинне ставати наукою.

 6. План або малюнок є найбільш суттєвими для візуального мистецтва не тільки в значенні лінії, але й втілення задуму, який спочатку виникає у думках художника, а потім переноситься у твір мистецтва…

 7. Мистецтво звертається до важливих тем і пристосовує свої форми до відповідального змісту…

 8. Великі можливості мистецтва були реалізовані античністю. З точки зору порядку, міри, раціональності і краси її творіння перевершують природу і можуть слугувати зразками для всіх наступних поколінь.

  Філософська основа класицизму

• Раціоналізм – учення в теорії пізнання, згідно з яким достовірні знання можуть бути лише з допомогою розуму або з понять, притаманних розуму людини від народження.

  Критерії досконалого мистецтва — розум, логіка, правила.

  Класицистичні твори відзначаються високим ступенем абстрактності, узагальнення. Це мистецтво думки, ідеї, логіки.

     З мистецтва греків і римлян класицисти узяли лише ті правила, які вимагали дотримання суворого порядку, логіки та гармонії. Як відомо, основою античної архітектури є принцип прямих ліній або ідеального кола. Класицисти вважали цей принцип перемогою розуму над почуттями, а в добу Відродження цінувалося насамперед почуття. У цьому й полягають відмінності в наслідуванні та відродженні античного мистецтва за різних часів. Класицисти вважали, що існують певні правила, за якими твориться краса. Якщо митець точно слідуватиме їм, у нього вийде досконалий художній твір. Крім того, класицизм — стиль у мистецтві, який вимагає дотримання найсуворішої дисципліни форми і змісту. Французького письменника Нікола Буало вважають теоретиком епохи класицизму. У трактаті «Поетичне мистецтво» він вивів правила класицизму.

Епоха класицизму породила великих драматургів, якими були трагіки Корнель і Расін, комедіограф Мольєр.

 

Правила класицизму

1) Зображення героїв позитивних (зразок для наслідування) або негативних (моральний урок читачам).

 2) Дотримання в драматургії правила трьох єдностей: єдність дії (чітка композиція), єдність часу (один день), єдність місця (в одному місці).

 3) Підкреслення в образах героїв однієї риси характеру (честь, обов’язок, хоробрість, лицемірство, жадібність тощо).

 4) Конфлікт пристрасті (серця) і обов’язку (розуму) — розум перемагає.

 5) Літературні жанри поділялись на «високі» (ода, трагедія, епопея, героїчна поема; величава, урочиста мова), «середні» (наукові твори, елегії, сатири; загальновживана мова), «низькі» (комедія, пісні, листи в прозі, епіграми; розмовний стиль).