Педро Кальдерон де ла Барка — видатний драматург і поет доби іспанського бароко.
«Життя — це сон» як утілення світоглядних і художніх принципів епохи бароко
Педро Кальдерон де ла Барка — видатний драматург і поет іспанського бароко, а його п'єса «Життя — це сон» вважається втіленням світоглядних і художніх принципів доби бароко.
До повного зібрання творів поета увійшло 120 п'єс, 80 ауто і 20 інтермедій (близько 140 п'єс світського і 80 релігійного змісту), багато віршів.
Основна тематика творчості поета
Уся творчість Кальдерона — це напружені роздуми про сенс людського життя. З одного боку, людина у світі не сама, її буття тісно пов'язане з іншими людьми та історією, з природою і Богом. З іншого боку, Кальдерону були дуже добре відомі часи середньовічної Iспанії з її похмурим фанатизмом, багаттями інквізиції, з хрестами, процесіями, тому і його поезія — це переважно поезія відчаю, трагічної дисгармонії світу і непримиренних протиріч. Сміх і радість — не для людини; доля людини — страждати і коритися.
Найкращі герої Кальдерона намагаються осягнути таємничі, всемогутні зв'язки, що існують у світі, і зрозуміти своє місце в ньому. У цьому — весь Кальдерон, яким він був для своїх сучасників, яким увійшов у світову літературу. Слід пам'ятати, що Кальдерон був глибоко віруючою людиною й у повчально-алегоричних сюжетах і численних символах своїх драм намагався розкрити постулати та істини католицької віри.
Творчість Кальдерона була значним етапом у розвитку іспанської драматургії. Його вважають родоначальником драми епохи бароко з її глибоким психологізмом і філософською проблематикою. До основних композиційних прийомів кальдеронівських драм належить монолог, що являє собою здебільшого філософський роздум героя про сенс життя або глибокий психологічний самоаналіз. Увагою до внутрішнього світу людини, симпатією до пригноблених позначена його алегорична морально-філософська п'єса «Життя — це сон», написана ним 1635 року.
Твір Кальдерона «Життя — це сон»
Свій головний твір Кальдерон називав «комедією», хоча так його можна назвати лише умовно.
Провідний мотив твору — трагічний хаос життя, неможливість протистояти долі і небажання миритися з цим.
Ідея твору «Життя — це сон» — гірке розчарування.
Головний герой драми — польський королевич Сигізмундо — народився під зловісною зіркою. Його батько, король Басиліо, дізнався із гороскопа, що зазнає приниження і горя від сина, який скине його з трону, ставши дорослим. Щоб пророцтво не здійснилося, король наказує тримати закутого в кайдани Сигізмундо з малих літ у вежі серед диких гір у повній самотності. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,— Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья. Душу Басиліо гризе каяття, і він на повноліття Сигізмундо повертає його до двору, приспавши перед тим чаклунським зіллям.
Сигізмундо, прокинувшись у розкішному палаці в оточенні улесливих придворних і слуг, стає необмеженим володарем усієї держави. Від Клотальдо юнак дізнається про таємницю свого народження. Молодого королевича охоплює жадоба помсти за наругу над його тілом і душею, адже дати життя і перетворити його на пекло, безвихідні страждання і муки — найганебніша жорстокість, нічим не виправдана тиранія. Саме так висловлюється в розмові з батьком Сигізмундо. Засліплений звірячими інстинктами, він кидає в провалля слугу, який насмілився перечити йому, провокує ганебний двобій зі своїм двоюрідним братом, московським герцогом Астольфо, намагається силою оволодіти Росаурою, зазіхає на життя Клотальдо і навіть погрожує батькові, королю Басиліо.
Така поведінка сина не сподобалась королеві. Сигізмундо знову приспали і перенесли назад у вежу, а все пережите напередодні пояснили як сновидіння. Королевич збагнув усю глибину ницості життя, позбавленого будь-якого сенсу. У відчаї юнак розмірковує, навіщо прагнути щастя, радості, насолод, коли все це, можливо, є сновидінням. Зрештою, ніхто не може достеменно знати, чим є його власне існування — сном чи реальністю.
Але подальші події є реальними: армія не визнає чужоземця Астольфо за нового короля, повсталий народ вимагає собі за правителя Сигізмундо, а Басиліо виступає проти рідного сина. Але тепер Сигізмундо діє дуже обережно, щоб узяти й утримати у своїх руках владу. Передбачення гороскопа справджується: син бачить батька, скинутого з трону. Проте, пам'ятаючи про примарність реальності, виявляючи мудрість, королевич обіймає батька, вибачає йому жорстокість, повертає владу, тим самим перемагаючи фатальність долі.
Протистояння фатальної долі та людської свідомості в драмі Кальдерона показано як змагання ницих пристрастей і вищого обов'язку милосердя й добра. Кожна людина може протистояти долі й утвердити власну волю, якщо займатиме позицію добра і справедливості.
Основна тематика творчості поета Кальдерона
Уся творчість Кальдерона — це напружені роздуми про сенс людського життя. З одного боку, людина у світі не сама, її буття тісно пов’язане з іншими людьми та історією, з природою і Богом. З іншого боку, Кальдерону були дуже добре відомі часи середньовічної Іспанії з її похмурим фанатизмом, багаттями інквізиції, з хрестами, процесіями, тому і його поезія — це переважно поезія відчаю, трагічної дисгармонії світу і непримиренних протиріч.
Найкращі герої Кальдерона намагаються осягнути таємничі, всемогутні зв’язки, що існують у світі, і зрозуміти своє місце в ньому.
Творчість Кальдерона була значним етапом у розвитку іспанської драматургії. Його вважають родоначальником драми епохи бароко з її глибоким психологізмом і філософською проблематикою. До основних композиційних прийомів кальдеронівських драм належить монолог, що являє собою здебільшого філософський роздум героя про сенс життя або глибокий психологічний самоаналіз. Увагою до внутрішнього світу людини, симпатією до пригноблених позначена його алегорична морально-філософська п’єса «Життя — це сон», написана ним 1635 року.
Твір Кальдерона «Життя — це сон»
Свій головний твір Кальдерон називав «комедією», хоча так його можна назвати лише умовно.
Провідний мотив твору — трагічний хаос життя, неможливість
протистояти долі і небажання миритися з цим.
Ідея твору «Життя — це сон» — гірке розчарування.
Головні герої драми — польський королевич Сигізмундо. Його батько, король Басиліо. Єдина людина, з якою спілкується хлопець,— Клотальдо, його тюремник, наглядач і слуга. Настає час, коли король повинен обрати спадкоємця. Серед претендентів на корону герцог з країни Московія Астольфо та принцеса Естрелья.
Протистояння фатальної долі та людської свідомості в драмі Кальдерона показано як змагання ницих пристрастей і вищого обов’язку милосердя й добра. Кожна людина може протистояти долі й утвердити власну волю, якщо займатиме позицію добра і справедливості.
Саме у п’єсі «Життя — це сон» показано всю складність та багатозначність проблем, які постійно постають перед людиною, і які вона будь-що прагне осягнути.
Провідний мотив п’єси — усамітнення принца, виховання дитини поза зовнішнім світом.
Аврора, Флора, Паллада — також використані Кальдероном у драмі.
В п’єсі Кальдерона відгороджують принца від світу, щоб запобігти здійсненню астрологічних пророцтв, тобто змінити долю, послану небом. Усі намагання протистояти долі зазнають поразки. Батько приносить у жертву життя й добробут сина заради спокою й добробуту свого народу. Безперечно, на світогляд Кальдерона справила вплив філософія, згідно з якою обов’язок перед державою і народом ставився вище за особисті інтереси.
Одним із провідних є мотив страждання. Він і визначає загальний пафос п’єси. Страждає Сигізмундо, роздумуючи над нерозгаданою таємницею власної долі, страждає король, усвідомлюючи власну причетність до смути в державі. Але всі герої Кальдерона переборюють свої страждання завдяки силі волі або усвідомлюють марність земних поривань людини.
Принц Сигізмундо завдяки своєму розуму долає пристрасті, перемагає злі пророцтва. Сигізмундо відкрив для себе істину: у людини не завжди є можливість вибирати між сном і реальністю, її доля завжди в чиїхось чужих руках; залишається змиритися. Але й у земній неволі людина є вільнішою від вільних птахів, звірів, риб завдяки своїй рисі — лише людина може творити добро.
Одним із наскрізних мотивів п’єси Кальдерона є мотив сну. Твір будується на метаморфозі «життя — сон», стверджуючи хисткі межі між сном і реальністю.
Мотив образу людини, яка прокидається зі сну й не може відрізнити сон від дійсності, також був відомий іспанській літературі. Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого — категорією й образом-символом, який надає творові глибокого філософського змісту. Через образ людини, яка перебуває в стані сну, змальована нереальність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей.
У драмі Кальдерона, сон — це символ життя в добу бароко, у якому людина по-справжньому вільна робити лише одне — чинити добро.
Готуємося до тематичної атестації
1. Укажіть ознаки літературного стилю бароко.
2. Укажіть значення слова barocco.
3. Хронологічні рамки доби бароко.
4. Назвіть головних героїв драми Кальдерона «Життя — це сон»..
5. Особливості драми Кальдерона «Життя — це сон».
6. Що таке афоризм?
8. Як бароко вплинуло на подальший розвиток світової культури?
9. Підготуйтеся до написання твору-роздуму за п’єсою Педро Кальдерона «Життя – це сон»
«Перемогти в собі звіра — це особиста проблема героя чи вічна проблема кожної людини?»